Патогенетичне обґрунтування використання блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у комплексному лікуванні хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТ

 

14. 01. 02 – внутрішні хвороби

 

Гхарсалі Рідха Бен Аяші

УДК 616. 37-002-036. 12-08

 

Харків – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському інституті удосконалення лікарів, МОЗ України.

Науковий керівник: – доктор медичних наук, професор Дейнеко Ніна Федорівна, Харківський інститут удосконалення лікарів, завідуюча кафедрою гастроентерології.

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор Хворостинка Володимир Миколайович, Харківський державний медичний університет, завідуючий кафедрою факультетської терапії – доктор медичних наук, професор Ліневський Юрій Володимирович, Донецький медичний університет, завідуючий кафедрою факультетської терапії.

Провідна установа – Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра факультетської терапії.

Захист відбудеться “11” березня 1999 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 600. 04 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державному медичному університету (310022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

 

 

Актуальність теми дослідження.

Хронічний рецидивуючий панкреатит (ХРП) в останні роки займає все більшу питому вагу в структурі захворювань органів системи травлення. Високий рівень захворюваності на ХРП людей працездатного віку, часті рецидиви, тимчасова непрацездатність визначають соціально-економічну значимість цієї хвороби [Губергріц О. Я., 1990; Дегтярьова І. І., 1992; Ціммерман Я. С., 1992; Бабак О. Я., 1997; Ліневський Ю. В., 1997; Brunner H., Weiss W., 1992; Sarles H., 1985].

За даними різних авторів ХРП складає 8-10% усіх захворювань органів травлення. Встановлено, що поширеність ХРП залежить від країни, раси, харчових звичок. ХРП є одним із головних варіантів панкреатиту в країнах Африки й Азії [Braganza I. M., 1996; Ammann I. M., Heits P. U. et al., 1996; Мараховский Ю. Х., 1996; Лопаткіна Т. Н., 1997].

Актуальність дослідженої проблеми ХРП визначається винятково важливою роллю підшлункової залози в загальних метаболічних процесах організму. Поліетіолоґічний і поліпатоґенетичний характер перебігу ХРП диктує необхідність диференційованого підходу до лікування з обліком патоґенетичних механізмів його розвитку [Дегтярьова І. І., 1992; Ягмур С. С., 1993; Губергріц Н. Б., 1994].

Встановлено, що центральним, пусковим механізмом ХРП є активація власних ферментів підшлункової залози, зокрема трипсину. Однак, активації трипсину приділяється лише початкова, пускова роль в активуванні каллікреїн-кининової системи крові і тканин з утворенням і викидом значної кількості вторинних чинників агресії – гістаміну, серотоніну, брадикініну. Ці речовини на різних етапах ХРП можуть викликати такі симптоми, як біль, шлунково-кишкову диспепсію, порушення проникності судин [Okada M., Yao T., Sakurail T. et al., 1992].

Дані по вивченню вмісту гістаміну й серотоніну при панкреатитах малочисленні й суперечливі [Філін В. И., Костючєнко А. Л., 1994; Григор'єв П. Я., 1996; Simon T. J., Tipping R., Gilde L., 1993].

Аналіз накопичених клінічних й експериментальних даних свідчить про те, що підвищення рівня гістаміну в крові при ХРП, є одним із важливих стимуляторів хлористоводневої кислоти у шлунку, що сприяє збільшенню панкреатичної секреції, підвищенню внутрішньопротокового й інтратканевого тиску підшлункової залози. Вплив серотоніну на функцію підшлункової залози вивчено недостатньо. Однак, феномен зв'язування вільного серотоніну сироватки крові при ХРП виявляється одним із механізмів зниження стійкості капілярів і тромбопластичної активності, а також активації II, V, VI чинників згортання крові і мукопротеїнів слизової оболонки шлунку [Кузнєцова Л. Ф., 1997; Шапошников А. В. і соавт. 1996; Христич Т. Н., 1996; Shapo-shnikov A. V., 1994].

З огляду на багатогранність патоґенезу ХРП ведеться постійний пошук засобів, що нормалізують екзокринну функцію підшлункової залози при загостренні патолоґічного процесу [Лопаткіна Т. Н., 1995; Калінін А. В., Мороз Е. В. і ін. 1994; Buchler М. W. et al. 1994; Gur K. E. et al. 1993]. Це досягається через різні механізми, один із них – пригнічення кислотоутворюючої функції шлунку, що забезпечується призначенням хворим на ХРП блокаторів Н2-рецепторів гістаміну, що посідають особливе місце, як найбільш ефективні антисекреторні засоби. [Богер М. М., 1984; Гребенев А. Л., Мячкова Л. П., 1991].

Однак вплив блокаторів Н2-рецепторів гістаміну на перебіг хронічного рецидивуючого панкреатиту уявляється складним і різноманітним процесом. Це вимагає більш докладного вивчення впливу цих препаратів не тільки на процеси кислотоутворення шлунку, зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози, але й можливий вплив на активність біоґенних амінів (гістаміну та серотоніну), що грають головну роль у розвитку больового синдрому при ХРП.

Все вищевикладене спонукало нас почати поглиблене вивчання механізму дії і лікувальної ефективності блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у хворих на ХРП.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Це дослідження виконано у відповідності з планом науково-дослідницьких робіт Харківського інституту удосконалення лікарів і є фрагментом НДР кафедри гастроентеролоґії: “Патоґенетичне обґрунтування використання блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у комплексному лікуванні хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит” (№ держреєстрації 01. 91. 0015435).

Мета і задачі дослідження

Мета роботи – патоґенетичне обґрунтування ефективності застосування блокаторів Н2-гістамінових рецепторів третього покоління в терапії хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит.