Педагогічний досвід як продукт пошуково-експериментальної діяльності педагогів-новаторів

 

 

Науково-методична робота залежить від досягнень науки, передового досвіду та конкретного аналізу стану взаємопов’язаних дій методичних служб, спрямованих на підвищення фахової і професійної майстерності.

Педагогічний досвід – це сукупність знань і навичок, набутих на основі й у процесі безпосередньої педагогічної діяльності, форма засвоєння раціональних здобутків минулої педагогічної діяльності. Педагогічний досвід збагачує практику, сприяє розвитку педагогічної думки і є найбільш вірним і надійним критерієм істинності вироблення педагогікою теоретичних положень, принципів, правил, методів навчання і виховання та організаційних форм навчання дорослих.

За визначенням І. М. Дичківської ППД – це навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання і виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів та засобів.

Головними критеріями ПД є:

- актуальність, – відповідність досвіду найважливішим на певному етапі проблемам навчання і виховання;

- новизна – наявність у теорії і практиці раніше невідомих знань, форм і методів діяльності. Новизна, яка властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності;

- результативність – підвищення рівня розвитку особистості у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання об’єктами часу для досягнення результату;

- стабільність – використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу;

- раціональність – досягнення високих результатів розумної інтенсифікації зусиль, засобів використання часу;

- перспективність – можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.

Послуговуючись цими критеріями як своєрідними еталонами, можливо оцінити рівень досягнення результатів у розвитку набутих на їх основі й у процесі безпосередньої педагогічної діяльності нових знань і навичок. Застосовувати їх слід сукупно, а не вибірково. Недооцінка ознак ПД може спричинити суб’єктивізм, помилкові, неоправдані оцінки, а перебільшення приведе до формалізму.

Педагогічний досвід, маючи багато спільного з новаторським досвідом, суттєво відрізняється від нього.

Новаторський педагогічний досвід – це породжена радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність. Залежно від змісту і конкретних результатів, як зазначає І. М. Дичківська, виокремлюють такі його види:

- дослідницький педагогічний досвід – суть якого пролягає в отриманні оригінальних даних, нерідко – відкриттів завдяки використанню пошуку;

- раціоналізаторський педагогічний досвід – вдосконалення практики навчання і виховання на основі використання творчих ідей [1; 251-252].

Як правило НПД є результатом творчого пошуку, реалізації оригінальних, смислових педагогічних ідей. Тому методологічно цінною є думка К Ушинського, що переноситься не сам досвід, а його ідея.

А для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, важливе значення має вивчення педагогічного досвіду як джерела інноваційної діяльності, яка своїм складним і багатоплановим феноменом і змістом охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об’єкта в якісно новий стан. Інноваційна діяльність охоплює і системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових засобів. ІД розглядається як особливий вид творчої діяльності, що об’єднує різноманітні операції й дії, спрямовані на одержання нових знань, технологій, систем тощо.

Інноваційна педагогічна діяльність – заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну й розвиток педагогічного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, створення якісно іншої педагогічної практики.

ІПД структурно охоплює наступні компоненти:

- зовнішні (мета, засоби, досягнення, об’єкт впливу, суб’єкт діяльності, результат) ;

- внутрішні (мотивація, зміст, операції).

І як будь-яка педагогічна діяльність виконує такі функції:

- гностичну (пізнавальну) ;

- проектувальну (перспективне планування завдань і способів їх розв’язання) ;

- конструктивну (співпраця педагога і учня) ;

- комунікативну (взаємодія педагога з учнями, колегами).

Усі ці вияви свідчать, що ІПД – це шлях до інноватики і нововведень. За даними досліджень, проблемою ПД опікуються майже всі заклади освіти (70% проблем), з них лише 30% носять інноваційний характер (серед них більшість проблем навчання, частина виховання, зростає тенденція інновацій в управлінні). Головною проблемою інноватика оголосила творення нововведень, дифузію їх у середині соціальних систем і взаємодію між ними, адаптацію до них людини, вироблення інноваційних підходів та рішень.

У методологічному плані інновація – це ідея (ідеї) пропозиції, наукові розробки, які можуть і стають основою створення стратегій розвитку, нових видів продукції, значно поліпшують затребувані характеристики існуючих педагогічних явищ і процесів, продуктів наукових досліджень.

Тому інновація є визначальною рисою науки. Свідома спрямованість на здобуття нового, специфічна спрямованість на новизну є її основою, сутнісною рисою.

ІПД є одним із видів продуктивної діяльності. Серед її обов’язкових компонентів особливу роль відіграє науково-педагогічна творчість та пошуково-дослідницька діяльність педагога. А найбільш зручним об’єктом для новаторства є науково-пізнавальна діяльність, здатність до наукового мислення, дослідницька культура педпрацівників [3; 177-184].

Кожен індивідуальний наукотворчий акт містить і відтворює у собі умови та внутрішні зв’язки всієї науки. Наукова теорія є найадекватнішою формою пізнання. Інноваційний характер притаманний науково-пізнавальній діяльності в цілому [4; 23-33].

Інноваційний процес в науці розпочинається із фундаментальних досліджень (гіпотези, концепції, теорії у конкретних сфера наукової діяльності) теорій. Теоретичні дослідження – найважливіша складова в системі пошуку нових наукових знань, бо наукові теорії дають змогу пізнавати наявні процеси і явища, проаналізувати вплив на них різних чинників і запропонувати рекомендації щодо використання їх у практичній діяльності. Наступний етап пошукові дослідження, об’єктом яких є проблема синтезу прикладних теорій, створення наукових основ конструювання, моделювання, проектування тощо. І нарешті прикладні дослідження – які спрямовані на пошук шляхів практичного використання вже відкритих явищ і процесів. Якраз на цьому етапі перевіряються інноваційні ідеї [2; 14-15].

Важливими для наших досліджень наукової теми інституту стали проблемами підготовки вчителя до ІД.

Формування пошуково-дослідницької діяльності вчителя розглядається нами на основі методологічного аспекту його підготовки, інноваційної грамотності та дослідницької компетентності, орієнтиром чого стала принципова позиція щодо зміни шляхів розвитку педагогічної системи в цілому та переорієнтація педагога у дослідницьку площину, на моделювання інноваційних процесів у школі, розробку і оновлення педагогічних та методичних технологій.

Сутнісними компонентами характеристики ПД педагога вважаємо:

- освоєння ПД як компонентної діяльності на основі образу і якості створення вихідного продукту, знання сутності процесу і результату, набір апробованих способів педагогічної діяльності;

- формування особистісного стилю діяльності у результаті зміни системи її виконання та функціональної ієрархічної побудови;

- становлення професійного світогляду на основі зміни суб’єкта професійного розвитку;

- вироблення професійної культури внаслідок зміни когнітивних, емоційних, практичних компонентів підготовки.

Тому, залучення педпрацівників до експериментальної діяльності, науково-дослідної роботи – це є об’єктивно необхідна умова циклічного зв’язку процесів сукупного досвіду та використання власних вдалих знахідок, творчого пошуку. Поєднання основних видів і продуктів педагогічного досвіду та інноваційної діяльності й новаторства це шлях педагогів до відкриттів, теоретичних, методичних розробок і практичних результатів досліджень.

Отже, у соціальному середовищі педагогічний досвід постає як результат спільної діяльності людей, що ґрунтується на раціональному, чуттєво-емпіричному пізнанні та практичному перетворені дійсності, що сприяє виробленню інноваційної педагогічної практики.

У педагогічній практиці спостерігається зв’язок педагогічної практики і педагогічного дослідження як виду систематичної пізнавальної діяльності, спрямований на здобуття нових знань, інформації тощо, вивчення визначених проблем на основі спеціальних стандартизованих методів (педагогічний експеримент, спостереження тощо).

А наукове дослідження нас цікавить як ключовий елемент сфери професійної активності, що забезпечує набуття нових об’єктивних універсально сформованих знань про закономірності перебігу педагогічних інновацій за допомогою методів і засобів, розроблених практикою і нагромаджених наукою.

 

 

Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. -К. : Академвидав, 2004. – 352 с.

Кремень В. Г. Феномен інновацій//Вища освіта України, № 4. 2009. С. 11-16

Професійний розвиток педагогічних працівників: практична андрагогіка: Науково-методичний посібник / За заг. ред. Пуцова В. І., Набоки Л. Я. -К. : 2007. -228 с.

Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Навчальний посібник. К. : Академвидав, 2005. – 208 с.