Пенсійне забезпечення в Україні на сучасному етапі

недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

4. Недержавне пенсійне забезпечення

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється: 

• недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; 
• страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; 
• банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. 

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення. 

Недержавний пенсійний фонд – це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ – це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї). 

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками. 

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів. Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.  Професійний НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі). Відкритий НПФ створюється будь-якими юридичними особами, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. 

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. З часом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів. Передбачені податкові пільги для працівників і роботодавців при сплаті внесків на недержавне пенсійне забезпечення, а також при здійсненні пенсійних виплат. 

Функції НПФ виконуються відповідно до договорів про обслуговування фонду такими ліцензованими юридичними особами: адміністратор НПФ – укладає пенсійні контракти з вкладниками, веде облік пенсійних внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників, оформляє пенсійні виплати; компанії з управління активами (КУА) – забезпечують примноження пенсійних коштів шляхом їх інвестування в різні фінансові інструменти (акції, облігації, депозити та інші) відповідно до вимог законодавства; банк зберігач – контролює дотримання таких вимог, провадить операції з перерахування пенсійних коштів та забезпечує їх зберігання. 

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески – сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями. 

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

Види пенсійних виплат є наступними. 

Пенсія на визначений строк – виплачується у вигляді щомісячних або інших періодичних платежів по досягненні пенсійного віку. Учасник НПФ сам визначає пенсійний вік (у межах 45-65 р. для жінок, 50-70 р. для чоловіків) та строк виплат (10 або більше років). 

Одноразова виплата – усі накопичені кошти виплачуються одноразово на вимогу учасника фонду в разі медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) чи настання інвалідності учасника фонду, якщо сума пенсійних накопичень учасника менше розміру, достатнього для мінімальних виплат протягом 10 років, або якщо учасник виїздить на постійне проживання за межі України. 

Довічна пенсія – виплачується у вигляді періодичних платежів страховими організаціями, з якими учасник може укласти договір страхування довічної пенсії за рахунок коштів, перерахованих страховій організації з НПФ. 

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб’єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів – Національний банк України. 

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при необхідності переводити свої кошти до іншого НПФ.

Законодавчі вимоги щодо функціонування НПФ та багатоступеневий контроль у системі недержавного пенсійного забезпечення спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень громадян.

ВИСНОВКИ

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 936-р затверджено План заходів щодо реалізації в 2008 році Стратегії подолання бідності. Згідно з цим Планом, у галузі пенсійної реформи, Мінпраці і Пенсійному фонду України уряд доручив забезпечити відновлення диференціації розмірів пенсій шляхом актуалізації показника заробітної плати та збільшення величини оцінки одного року страхового стажу, а також Мінфіну – забезпечити фінансування у повному обсязі пенсійних виплат з урахуванням результатів проведеного перерахунку пенсій. 

Мінпраці, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Мінфіну, Мінекономіки, Мін’юсту доручено взяти участь у підготовці пропозицій про внесення змін до деяких законодавчих актів, що регулюють діяльність страхових організацій та банків, з метою приведення їх у відповідність із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". 

Мінпраці, ПФУ, Мінфіну, Мінекономіки доручено забезпечити супроводження розгляду у Верховній Раді України проекту Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування" та проекту Закону України "Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", прийняття якого дасть змогу удосконалити механізм сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, збільшити обсяг додаткових надходжень до фондів соціального страхування на 511 млн. гривень та зменшити навантаження на роботодавців, пов’язане з адмініструванням сплати страхових внесків (загальна економія становитиме 800 млн. гривень на рік).

Україною обрано шлях поступового запровадження трирівневої пенсійної системи:

• рівень 1 - солідарна система;
• рівень 2 - загальнообов'язкова накопичувальна система;
• рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

Основні завдання та цілі пенсійної реформи: 

• підвищити рівень життя пенсіонерів;
• встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
• забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
• заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
• створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. зі змінами і доповненнями від 28.12.2007 р. // ВВР. – 2008. - № 5-6.
2. Бойко М. Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навч. посіб. Курс лекцій. - К.: Олан, 2000.
3. Пенсійна система України: Навч. посіб. для студ. внз / В. І. Грушко (ред.), Н. В. Грушко, О. В. Бевзенко та ін. - К.: Кондор, 2006. 
4. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / Б. С. Стиченський І. В. Зуб, П. І. Мінюков та ін. - К.: Юридична книга, 2000.