Перша світова війна: спроба об’єктивного аналізу

В рамках російсько-французько-англосаксонської пропаганди агресорами були Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Туреччина. Кожна держава, яка хоче існувати взагалі, у мирний час постійно готується до війни.

Австро-Угорщині було що втрачати: Росія увесь час намагалася відібрати у Австро-Угорщини Східну Галичину (Львів), Північну Буковину (Чернівці), Західну Галичину (Підкраків’я, лемки – які трикольоровий прапор Росії підіймали ще в 1939 році), Закарпаття (північного – Ужгород, південного – Трансільванія) ; Італія увесь час марила про загарбання Тіролю; Сербія увесь час марила про захоплення Хорватії тощо.

Німеччині теж було що втрачати: Росія прагнула забрати у Німеччини землі, оселені поляками і онімеченими поляками, щоб раз і назавжди ліквідувати підтримку польського терористичного і національно-визвольного підпілля з боку демократичної Німеччини у царській Росії (Росія теж орієнтувалася щодо Кракова) ; Франція хотіла оволодіти Ельзасом і Лотарінгією; Британія побоювалася за свої колонії, де з немалою участю Німеччини розвивався національно-визвольний рух (в час першої світової війни кайзерівська Намібія відбивалася від англійців негритянською піхотою, в англо-бурській загарбницькій з боку Великобританії війні бурам дуже допомагала Німеччина). Схожі проблеми були й у Болгарії: з 1912 р. на її територію серйозно зазіхала Греція.

За збереження підконтрольних їй територій боролася й Османська імперія: Британія хотіла повністю контролювати Єгиптом і Палестиною (а також Суец, й Ірак) ; Росія прагнула забрати національні вірменські території (майже до Анкари), забрати Босфор і Дарданели з прилягаючими територіями – забезпечивши собі вихід у Середземне море; Греція прагнула забрати всю колишню територію Візантії.

Німеччина втративши час, не встигла стати активним учасником розподілу колоніальних земель. Водночас польські кола в парламенті Австро-Угорщини мріяли про польську державу за рахунок Росії до Дніпра зі столицею в Кракові (на українських землях), Болгарія намагалася уціліти під натиском утвореної Росією Румунії (на волоських, молдавських, українських землях) ; Туреччина (Османська імперія) намагалася уціліти – але й визволити месхетинських турків від Росії і – по можливості – забрати в Росії назад Грузію, Вірменію та завойований Росією в Ірану Азербайджан і Дагестан.

Якщо зібрати всю передуючу інформацію разом, історичні передумови першої світової війни існують, по суті тільки в Антанти. Агресорами з претензіями і багаторічною підготовкою до війни є Росія, Франція, Сербія, Великобританія.

Проте, можна по-різному зуміти підготуватись до військової компанії. При готовності Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії, Османської імперії до оборонної війни (до наступальної війни була готова тільки Росія: кількохсот-тисячна кавалерія, польова артилерія – себто мобільна – на відміну від майже виключно важкої артилерії Німеччини та Австро-Угорщини, спосіб дислокування переважної маси військ – на Західному кордоні, повна забезпеченість продовольством на відміну від Німеччини) внаслідок орієнтовно польської чи більшовицької провокації (Ленін був за програшну для Росії війну) [1, с. 234] чи комбінації (28 червня 1914 р.) в Сараєво вбито престолонаслідника, спадкоємця Австро-Угорщини Франца-Фердинанда сербським націоналістом.

Після розслідування обставин смерті Франца-Фердинанда 23 липня. 1914 р. Австро-Угорщина пред’явила Сербії ультиматум, з якого Сербія не збиралася виконати тільки один пункт – про постійну присутність батальйону австро-угорських військ на території Сербії, вірніше – на цю тему не хотіла навіть вести переговори, які в принципі могли продовжуватися роками.

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, тобто смерті військових сербських громадян від австрійців стали легітимними на відміну від смерті Франца-Фердинанда.

29 липня 1914 р. Росія оголосила часткову мобілізацію, а вже 30 липня 1914 р. оголосила повну мобілізацію. Троїстий Союз мобілізації ще не оголошував. Англія та Франція, не пов’язані жодним союзним договором з Сербією, втрутилися «по дипломатичних каналах» та військовими демонстраціями щонайменше з 23 липня 1914 р. в конфлікт: при цьому виступивнши на боці Сербії – що було цілковито незрозумілим загалу.

В зв’язку з грандіозними перекиданнями Росії та відмобілізованих до кордонів нейтральної досі Німеччини військ (Румунія теж була членом Троїстого Союзу – але до її кордонів Росія військ не перекидала взагалі!) Німеччина 01 серпня 1914 р. оголошує війну Росії. В зв’язку з такими ж діями Франції щодо Німеччини по перекиданню військ і мобілізаційними заходами (Італія теж була членом Троїстого Союзу – але Франція до її кордонів військ не перекидала!) 03 серпня 1914 р. Німеччина оголошує війну й Франції.

В силу союзницьких зобов’язань, формально проголосивши захищення не цілком нейтральної Бельгії від Німеччини, з якою не було союзного договору на відміну від Франції – Великобританія 04 вересня 1914 р. теж оголошує війну Німеччині.

Ланцюгова реакція в силу діяльності британських, французьких, російських дипломатів призвела до того, що біля 30 країн безпричинно проголосили війну Австро-Угорщині, Німеччині, Болгарії, Туреччині. Така дійсність стала підтвердженням економічної та торгової могуті Антанти.

На Західному фронті війна стала затяжною. На Східному фронті внаслідок поразки Росії та Румунії 03. 03. 1918 р. РСФСР, Українська Народна Республіка підписали мирний договір у Бресті (Брест-Литовськ). На Західному ж фронті країни Троїстого Союзу були розгромлені в жовтні-листопаді 1918 р.

Незаперечно можна сказати, що Перша світова війна проводилася в інтересах Сербії (виграла територіально), Румунії (виграла територіально), Британської імперії (виграла територіально), Польщі (стала незалежною з загарбанням українських земель від Вісли на схід та литовських територій з Вільнюсом), Чехословаччини (стала незалежною і повела рішучу боротьбу з українськими школами) ; Латвії, Естонії, Литви, Фінляндії (стала незалежною), Японії – виграла територіально, лише Угорщина виграла відносно; Туреччина виграла територіально за рахунок Росії і ленінських озброєнь, але розпалася.

Втрата від бойових дій Росією, Францією, Великобританією, Італією, Румунією, Османською імперією дуже занижено (фальсифіковано). Більшість змобілізованих в усіх країнах світу намагалися стріляти в повітря – дивлючись навіть смерті. Фальшивим, очевидно, є ствердження про виклик Першої світової війни з боку Троїстого Союзу.

 

 

1. Ленін В. І. Повне зібрання творів в 50-ти томах. Т. І. – 600 с.