Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання податкової декларації.

Фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім'ї, які спільно з ними проживають, загальний оподатковуваний дохід розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості осіб, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Податкова система України ніколи не відзначалась високою ефективністю. Попри неодноразові спроби реформування цей основний механізм фінансового впливу на соціально-економічний розвиток країни залишається недосконалим і викликає чимало нарікань.

Чинні підходи до політики оподаткування не забезпечують адекватного здійснення фіскальної, регуляторної, розподільчої, стимулюючої та контрольної функцій податків. Державний бюджет регулярно відчуває дефіцит коштів. Податкові надходження до скарбниці не відзначаються стабільністю. У суспільстві спостерігається дуже великий рівень диференціації за доходами населення. Податки не стимулюють розвитку економіки, а радше заганяють її в тінь.

В українському суспільстві існує чимало міфів, пов’язаних із податковою системою. Більшість платників податків щиро переконана в тому, що всі їхні негаразди спричинені високим податковим навантаженням в країні. Водночас статистика стверджує, що формально Україна не належить до держав світу з найвищими податками. Частка ВВП, яка акумулюється в податкові надходження, в нашій країні серйозна. Проте, навіть враховуючи внески на соціальне страхування, вона у відсотковому вимірі співвідноситься з більшістю європейських держав. Хоча й існує чимало країн світу із нижчим податковим навантаженням. Про це свідчать результати дослідження організації Heritage Foundation.

 

Табл. 2.1

Частка податків у ВВП деяких країн світу, 2010 р. 

Країна Податкове навантаження у% від ВВП

Данія 50

Зімбабве 49, 3

Швеція 47, 9

Франція 46, 1

Куба 44, 8

Норвегія 43, 6

Лесото 42, 9

Італія 42, 6

Німеччина 40, 6

Свазіленд 39, 8

Великобританія 39

Україна 38, 1

Іспанія 37, 3

Росія 36, 9

Польща 33, 8

Естонія 31, 1

Швейцарія 30, 1

Намібія 28, 8

США 28, 2

Японія 27, 4

Білорусь 24, 2

Грузія 21, 7

Литва 20, 9

Індія 17, 7

Китай 17

Сінгапур 13

Ангола 5, 7

Кувейт 1, 5

ОАЕ 1, 4

 

Інформація від Heritage Foundation про податкове навантаження в країнах світу містить цікаві дані для аналізу. Вона показує, що країни, які перебувають на різних щаблях економічного розвитку та соціального добробуту, можуть мати схоже співвідношення у частці ВВП, яка оподатковується. Однак це зовсім не робить життя в бідних державах кращим. Великі кошти, які викачуються з економіки та осідають в казні або державних соціальних фондах, чомусь автоматично не формують заможного суспільства та не сприяють соціальній справедливості. І справа не тільки в тотальній корупції, хоч і вона відіграє одну з провідних ролей.

Секрет полягає в обсягах фізичного споживання домогосподарств, яким для підтримання життєдіяльності на певному мінімальному рівні треба здійснювати приблизно однакові витрати і в бідних, й у багатих країнах. Якщо ВВП на душу населення є високим, це дозволяє інвестувати в інші сфери економіки, при цьому забезпечуючи велику частку перерозподілу доходів через податкову систему. Абсолютні цифри вливань в економіку навіть при податковому навантаженні до 50% у заможних країнах все одно будуть серйозними. Держави з невисоким рівнем ВВП на душу населення не можуть дозволити собі таку розкіш. У цьому і полягає таємниця української податкової системи. У гонитві за Європою Україна з її 6665 доларами ВВП на душу населення не має можливості акумулювати надто велику частку валового внутрішнього продукту через податки і соціальні внески, оскільки це загрожує розвитку економіки. А ось Швеція з 37775 доларами на душу населення – може. Тому логічним варіантом в нашому випадку є зниження податкового навантаження, що сприяло б зростанню внутрішніх інвестицій.

Одним з найвагоміших податків, який виконує важливу соціальну функцію, є податок з доходів фізичних осіб. В Україні він пройшов довгу історію трансформацій та перетворень. Задля наповнення пустої державної скарбниці в нашій країні було апробовано і прогресивну, і пропорційну системи оподаткування особистих прибутків. Але пошуки найоптимальнішого варіанту наразі не увінчались помітним успіхом.

Зміни ставок податку на доходи фізичних осіб в Україні з 1991 року відбувались часто. Кабмін гарячково займався латанням дірок в держбюджеті. З 1 грудня 1993 року до 1 жовтня 1994 року задля наповнення казни запровадили найжорсткішу шкалу оподаткування з максимальною ставкою 90%. Але попри збільшення ставок майже вдвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян зменшились. Спрацювало правило Лаффера, яке говорить, що ріст податкового тиску вище оптимальної точки приводить до зменшення надходжень.

 

Рис. 2.1 Частка податку з доходів фізичних осіб у доходах бюджету

 

До 2004 року в Україні діяла прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10% та максимальною – 40%. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу, який вимірювався в кількості мінімальних зарплат. Що більшим був дохід