Перспективи світового винного ринку

В Україні існує три основні центри виноробства, розповідає перший заступник генерального директора "Укрвинпрому" Володимир Кучеренко. Південний берег Криму переважно виробляє марочні, десертні і кріплені вина; Херсонська, Миколаївська, Одеська області та Закарпатті - столові білі та червоні вина. Взагалі ж у країні споживають в основному кріплені вина - 60-70%, решта - столові, говорить він. 96% внутрішнього ринку складається з вітчизняного продукту. Частка імпорту - майже 6% (в пляшках і розливне), додає Демчак. 

За офіційними даними, переробкою винограду, випуском вина, шампанських вин і коньяку сьогодні займається близько 200 підприємств. Серед них чітко виділяються дві великі групи: традиційні підприємства, що мають власні виноградники, і компанії нової хвилі, що займаються винятково розливом вина. Однак, незважаючи на це, основні продажі припадають на п'ять найбільших виробників, які займають 43% ринку в грошовому вимірі, говорить директор з маркетингу Першого національного виноробного холдингу Сергій Колісниченко. 

При цьому рівень споживання вина поки залишається низькою: в середньому за рік українець випиває до шести літрів вина. Горілки споживають більше. Якщо ж ціни на вина різко зростуть, то не виключено, що споживач стане купувати більш міцні напої (адже ціна буде приблизно однаковою, а кількість градусів - різним). Про більшому шкоду горілчаних виробів для організму людини, на відміну від вина, буде зайвим розповідати. Тому прийшов час розвивати в Україні культуру споживання вина, упевнені експерти. 

"П'ять років тому було багато негативних відгуків про якість нашого вина. Зараз же можна побачити безліч позитивних прикладів виробництва висококласного українського винного продукту. Однак його частка на внутрішньому ринку становить лише 15%. Тому українським виноробам є над чим працювати", - говорить Демчак. 

"Ми і працюємо, і створюємо вина, які за своїми споживчими якостями не поступаються закордонним", - розповідає директор київського департаменту винзаводу "Сонячна Долина" Микола Павленко. Так, за словами Павленка, на заводі виробляється вино з 32 сортів винограду, яке вже завойовувало 28 золотих та срібних медалей і має два міжнародних гран-прі. Ще одна марка вина виготовляється з аборигенних сортів винограду (вік виноградників від 500 до 1 000 років), що ростуть тільки на вулканічної крем'яної породу в Україні. Такі вина охоче купують за кордон, тому що в Європі винна культура передбачає вживання переважно сухого і напівсухого вина. Скуштувавши ж українських елітних міцних і десертних вин, європейці вже не залишаються байдужими до них, розповідає Павленко. 

Виробникам вина і міцних напоїв значно вигідніше, з фінансової точки зору, працювати на експорт, ніж на внутрішній ринок, додає Демчак. Так, експорт на російський ринок приносить їм подвійне збільшення заробітку, а на європейський або американський - потрійне. Плюс повернення ПДВ від держави. 

На думку опитаних "Днем" експертів, подальше зростання ціни на вина та алкогольні напої може призвести до того, що значна частина цієї продукції переорієнтується на експорт. За словами Демчака, непогані перспективи відкриваються перед модернізованими підприємствами з виробництва горілчаних напоїв. Експорт вина в цьому році, як стверджує Кучеренко, становить 10,1% виробництва (у 2008 році було 4%). Однак швидко завоювати експортні ринки українським виноробам навряд чи вдасться. Для початку їм потрібно істотно модернізувати своє виробництво і наростити достатню кількість виноградників, щоб забезпечити себе сировиною, вважає Демчак. 

За інформацією "Укрвинпрому", площа українських виноградників в 2008 році скоротилася майже вдвічі порівняно з 1990 роком і становить 92,9 тисячі га. Для порівняння - у Молдові ця цифра, за даними директора СОВАТ, становить 250 тисяч гектарів, у Німеччині і Чилі - по 10 тисяч, а у світового лідера виноробного справи - Франції - 1,4 мільйона гектарів. Крім того, врожайність наших виноградників майже вдвічі нижче в порівнянні з потенційно можливою і навіть за найкращих кліматичних умовах не перевищує 55 центнерів з гектара.

 

 

Функція планування дозволяє визначити, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени цієї організації для досягнення цих цілей. Функція планування дозволяє відповісти на 3 питання: 1) де? 

2) куди? 

3) як? 

Планування не являє собою окремих одноразових подій, а є постійним процесом, тому що: 1) підприємство не перестає існувати після досягнення мети 2) постійна невизначеність майбутнього. Стратегічне планування - це підхід до формування стратегії, що базується комбінуванні цілей, зовнішніх і внутрішніх факторів.

Міссія організації – основна загальна мета організації, чітко виражена причиа її існування. Вона включає задачі фірми з погляду її основної продукції чи послуг, її основних ринків та технологій, та зовнішнє середовищє стосовно фірми, що визначає робочі принципи фірми та культуру організації. 

Місія- це основна філософія фірми, головна причина її існування.

Місією