+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
41
Мова:
Українська
сировина – 20%. Нині у зовнішній торгівлі країни лідируюче положення займає експорт машини та устаткування. Найбільша питома вага в цій групі світової торгівлі займає цивільна авіатехніка, електротехнічне устаткування, комплект не устаткування для будівництва великих промислових об'єктів, різні види озброєння. У 90-і роки позиції Франції в торгівлі багатьма видами машинобудівної продукції помітно ослабнули. Зокрема знизилася частка у світовому експорті легкових автомобілів, конторського устаткування та обчислювальної техніки, спеціального промислового устаткування, верстатів, електроприладів. Це значною мірою визначається особливостями галузевої структури господарства і характером її спеціалізації в міжнародному розподілі праці, а також зниженням конкурентноздатності промисловості. В той же час по експорту авіаційної техніки, локомотивів, вагонів Франція займає друге місце: автомобілів, хімічних товарів – третє, а по експорту військової техніки і озброєння Франція утримує друге місце у світі після США. Трьома головними статтями експорту озброєння є військові кораблі, літаки та армійське озброєння [24, 82].
За обсягами сільськогосподарського експорту Франція поступається тільки США. На зовнішніх ринках реалізується понад 1/3 виробленої продукції. В аграрному експорті переважають «масові» продукти – пшениця, ячмінь, кукурудза, молочні продукти. Частка продуктів високого ступеня обробки – кондитерських, м'ясних виробів, шоколаду; консервів – нижча, ніж в інших провідних країнах.
Експортна спеціалізація Франції значно поступається іншим великим країнам. Так, загалом, у машинобудуванні тільки одне виробництво відноситься до високого рівня спеціалізації (реактивні двигуни), а переважна частина – до помірного (насоси, парові машини, ядерні реактори, роторні електроенергетичні установки, холодильники, опалювальне устаткування, сільгоспмашини).
В останнє десятиліття в економіці країни значно зростає імпортний компонент (21% ВВП, що зв'язано з посиленням міжнародного розподілу праці і зміною конкурентноздатності французьких товарів. Найбільш високу частку імпорту у виробництві продукції зберігають машинобудування і хімічна промисловість (40-60%). Це значною мірою пов'язане з особливостями розвитку науково – технічного потенціалу країни і впровадженням наукових досягнень у виробництво. Франція відстає від своїх конкурентів по частці НДДКР у ВВП (3, 3% у 1991 р., тоді як у ФРН – 3, 6%). Характерною рисою науково-дослідницької діяльності виступає її військова спрямованість. Частка інвестицій, що направляється на військові дослідження, складає 19% усіх витрат на НДДКР, тоді як у ФРН – близько 5%.
Франція проводить дослідження за широким колом. За деякими з них вона займає провідні позиції – атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування зв'язку, деякі види електронно-промислового призначення. По іншим навпаки сильно поступається – інформаційна електроніка, біотехнологія. Нині на частку електронно-авіакосмічної, автомобілебудівної промисловості, хімічної і фармацевтичної припадає більш 60% асигнувань на НДДКР. У той же час у таких галузях, як машинобудування, металообробка, харчова промисловість та інші ці витрати незначні. У машинобудуванні частка витрат на НДДКР значно нижча, ніж в інших базових галузях.
Багато французьких компаній відносяться до рийку ЄС як до свого внутрішнього. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама велика частка серед чотирьох провідних країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції у цьому регіоні виступає ФРН, на котру припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці знаходиться Італія (12%). Серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6% експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлі Франції скоротилася. Недоліками географічної структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтація експорту в країни з повільпо зростаючими ринками.
Французькі компанії докладають великих зусиль для розширення зовнішньоекономічної експансії. Важливим засобом її виступає експорт капіталу. На долю Франції припадає 5% загального обсягу прямих закордонних інвестицій. При цьому в 80-их роках відбулося скорочення її частки.
Експорт капіталу помітно переорієнтувався на промислово розвинуті країни. У 1960 році на країни Західної Свропн припадало 86, 4% прямих французьких інвестицій, у 1986 році їхня частка знизилася до 57%. За цей же період різко зросла питома вага США – з 5, 4% до 36, 5%. У 80-их роках французькі компанії вийшли на шосте місце серед іноземних інвесторів у США. В основному їхні інвестиції зосереджені у старих галузях (металургії, вугільної, хімічної, нафтової промисловості виробництві автомобільних шин). У Західній Європі основні обсяги французького капіталу інвестовані у ФРН і Великобританії.
У країнах, що розвиваються, зосереджено приблизно 30% загального обсягу прямих інвестицій, що вище частки інших країн. Африканський континент займав раніше і продовжує займати сьогодні особливе місце. На йото частку припадає понад 50% французьких інвестицій у «третьому світі». Крім сировинних галузей, інвестування здійснюється шляхом налагодження складальних або автономних підприємств з орієнтацією на місцевий ринок.
Висновки
Франція є великим імпортером капіталу. Провідне місце серед іноземних фірм займають американські (48%).
Великий приплив іноземного капіталу почався ще у 60-і роки. Іноземний капітал сконцентрований у ключових новітніх галузях промисловості, де він займає лідируючі позиції. Так, у нафтопереробній промисловості він контролює 52% обороту галузі, у хімічній – 55%, сільськогосподарському машинобудуванні – 50%, виробництві ЕОМ засобів інформатики – 49%. точному приладобудуванні – 36%. Більшість іноземних інвестицій вкладено у великі підприємства, більшість з який входять до числа перших десяти фірм. У галузях виробництва ЕОМ ведуче положення займають американські «ІБМ» «Хені-уелл», у сільськогосподарському машинобудуванні – «Інтернеш Хавестер», «Катерпіллєр», «Дір енд К°».
У забезпеченні зовнішньоекономічної експансії компаній, у зовнішніх ринках країн, що розвиваються, важливу роль приділяється економічній допомозі. За рахунок фінансової підтримки з боку держави компанії компенсують свою слабість при освоєнні зовнішніх ринків. За обсягами допомоги Франція поступається тільки США і Японії, а по її часті у ВВП перевершує усі провідні країни.
Незважаючи на зростання значення багатобічної допомоги в зв'язку з членством Франції в ЄЄ, пріоритетне місце залишається за двосторонньою допомогою. В умовах структурної перебудови економіки країн, що розвиваються, і посиленням процесів інтернаціоналізації продуктивних сил збільшився обсяг технічної допомоги, що стала важливим засобом забезпечення діяльності ТИК в обробних галузях. Як і раніше, значна частина допомоги йде на спорудження об'єктів інфраструктури, але збільшується частка аграрних і обробних галузей.
Торговий і платіжний баланс Франції традиційно зводиться негативним сальдо. Дефіцит утвориться головним чином за рахунок мінеральної сировини, частини хімічних і споживчих товарів, включаючи побутову електроніку. В останнє десятиліття погіршилося сальдо торгівлі промисловими товарами. Великі розриви утворяться в торгівлі з ФРН і Японією.
Франція виступає як чистий імпортер технологічних досягнень. Дефіцит угод за патентами і ліцензіями в окремі роки перевищує половину негативного сальдо зовнішньої торгівлі країни. У свою чергу 73% усього дефіциту технічного обміну стосується частки таких галузей як електроніка, хімія, інформатика. 60% французьких витрат на придбання патентів і ліцензій йде в США.
Список використаних джерел:
1. Мировая зкономика за 100 лет / Мировая экономика и международные отношения, 2008.
2. Голиков А. П., Черномаз П. А. Культура и быт Франции. – X. : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2007.
3. Грицак Ю. П. Социальио-экономические типи стран: Пособие для студентов н учителей. – X., 1998.
4. Дейнека А. Г. Страноведенне. Общая часть. – X. : Бизнес-информ, 2008.
5. Дейнека А. Г. Страноведенне. Страны мира. – X. : Бизнес-информ, 2007.
6. Економіка зарубіжних країн: Підручник – 2-е вид. / А. С. Філіпенко. В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. – К. : Либіть», 2007.
7. Економіка зарубіжних країн / Данько М. І., Дикаль В. Л.. Дейнека О. Г. та ін. – X. : ПП Чиженко «Олант», 2008.
8. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / Кузик С. П., Книш М. М. та ін. ; за ред. С. П. Кузика. – Львів: Світ, 2009.
9. Культура і побут Франції / Гальчинський А. С., Гесць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К. : Знання України, 2009.
10. КотлерФ. Культура і побут Франції: Пер. с англ. – М. : Ростингер, 2008.
11. Мировая экономика. Зкономика зарубежных стран: Учебник для вузов / Е. Ф. Авдокушнн, А. В. Бойченко, В. Ф. Железова и др. ; Под ред. В. П. Колесова и М. Н. Осьмовой. – М. : Флинта, 2008.
12. Мировое хозяйство и международные зкономические отношения: Учеб. нособие / Под ред. А. П. Голикова и др. – Симферополь: «СОНАТ», 2008.
13. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. – М. : КРОН-ПРЕСС. 2007.
14. Чериецкий Ю. А. Мировая экономика. Курс лекций. – М. : Экс-мо, 2009. – 400 с.
15. Яценко Б. П. Структура господарства Франції / НАН України. Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. – К. : 2009.
16. Яценко Б. П. Портал Європейської о Союзу.
Додаток 1
Версаль
Додаток 2
Лувр
Додаток 3
Собор Паризької Богоматері
Додаток 4
Єйфелева Вежа