+3 8(066) 185-39-18
fкупованих напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, що не стосуються виробництва продукції. На цій підставі розробляються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема продажу. Велика увага приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівартість продукції і на валові витрати для оподатковування.
Аналізуючи рух основних фондів і амортизаційних відрахувань, потрібно виходити з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їхній реальній ринковій ціні. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріале- і енергомісткості, прогресивності технологічних процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, найкращих у своїй галузі [8].
Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження коефіцієнтів зносу, оновлення, вибуття основних фондів; частки активної частини основних фондів у їхній структурі. У процесі аналізу досліджуються тенденції зміни таких статей, як незавершені капітальні вкладення і майно в оренді, оскільки ці активи не беруть участі у виробничому процесі і, за певних обставин, збільшення їхньої частки може негативно вплинути на результативність фінансової і господарської діяльності підприємства. На підставі результатів оцінювання визначають можливість їх реалізації (у тому числі в рахунок погашення заборгованості).
Інформаційною базою аналізу є матеріали планових документів, дані бухгалтерського і статистичного обліку та звітності підприємства.
Загальновідомо, що підприємництво здійснюється у багатьох сферах людської діяльності. Крім підприємницької діяльності у виробничій сфері, оцінка ефективності якої викладена вище, не можна обминути бізнес в інших сферах, насамперед бізнес, здійснюваний позавиробничими підприємницькими утвореннями. Загальний бізнесовий успіх підприємництва залежить від ефективності не лише виробництва, а й інших видів і форм діяльності людей. Передовсім це стосується просування товарів до споживачів, тобто прямого посередництва та товарного обігу, результативності надання різноманітних послуг ринкового характеру. Тому серед переліку ділових якостей, які повинні мати сучасні підприємці і менеджери, не останнє місце посідає здатність до аналітичної оцінки ефективності будь-якої комерційно-підприємницької діяльності [1].
Важливо усвідомлювати, що існує чимало видів підприємницької діяльності невиробничого характеру, яким притаманні певні особливості щодо аналітичної оцінки її ефективності.
Наприклад, основним результатом підприємництва у сфері товарного обігу є здійснення необхідного обсягу продажу і отримання додаткового прибутку від реалізації продукції. Щодо витрат, то необхідно розрізняти два їхні види: контактні витрати (вартість пошуку споживачів, прогнозування попиту, реклама тощо) і логістичні витрати (витрати на зберігання готової продукції на складах, необхідне фізичне переміщення її тощо).
Ефективність діяльності акціонерних комерційно-інноваційних банків та інших кредитно-фінансових установ можна визначити розрахунком показника (коефіцієнта) прибутковості статутного фонду чи загальної величини кредитних ресурсів (обсягів надаваних послуг). При цьому важливо правильно обчислювати розмір отримуваного прибутку (з урахуванням усіх видів і вартості надаваних послуг).
У кожному конкретному випадку оцінка ефективності діяльності має базуватись на реальній логіці та здоровому глузді. Головний принцип полягає в обґрунтованому підході до визначення комерційних, фінансових та інших кількісно вимірюваних результатів діяльності, зв'язаних з нею поточних витрат та їхньому порівнянні діленням (відношенням).
В умовах ринкової економіки керівник підприємства, оцінюючи ефективність використання ресурсів робочої сили, що є в його розпорядженні, повинен вирішувати два відносно самостійні завдання.
По-перше, необхідно оцінити в кожному з періодів ефективність застосування в процесі виробництва наявних ресурсів робочої сили, і якщо виявиться, що ефективність з яких-небудь причин знижується, то на підставі економіко-статистичного аналізу вживати відповідні заходи.
По-друге, ураховуючи, що окремі види ресурсів, які споживаються у виробництві, мають певну взаємозамінність, необхідно правильно оцінити, як відбиваються на витратах виробництва та обігу результати споживання ресурсів робочої сили, тобто результати споживання ресурсів живої праці не в натуральній (за затратами праці), а в грошовій формі (оскільки витрати виробництва та обігу можна визначати тільки у вартісному виразі).
Перше завдання вирішується на практиці за допомогою визначення показників продуктивності праці, аналізу динаміки та виявлення резервів підвищення, що іноді потребує від економічних служб підприємства розроблення спеціальних планів організаційно-технічних заходів.
Результатом вирішення цього завдання будуть дані про рівень витрат робочої сили (робочого часу) на виробництво продукції на базі даних про обсяги продукції та трудомісткості її одиниці.
Вирішення другого завдання базується на даних, отриманих унаслідок вирішення першого, та додатково на даних про ціну. У таку грошову оцінку витрат виробництва, безпосередньо пов’язаних із споживанням у виробничому процесі живої праці, мають включатися не тільки суми, безпосередньо витрачені на оплату праці робітників у вигляді нарахованої їм заробітної платні, а й можливі нарахування та відрахування в різноманітні фонди (пенсійний, обов’язкового медичного страхування, фонд зайнятості тощо) та податки, ставка яких визначається залежно від фонду оплати праці або чисельності персоналу (податок на транспорт, шкільний податок тощо). Єдиним критерієм включення або не включення певних сум у витрати, пов’язані із споживанням живої праці, є нормативно встановлений порядок формування витрат виробництва та обігу.
Не слід думати, що включення різних нарахувань на фонд оплати праці у витрати виробництва має суто фіскальний характер та здійснюється виключно в інтересах збільшення доходів державного бюджету. Річ у тому, що розміри фонду оплати праці, які нараховуються окремим працівникам, далеко не відображають народногосподарську вартість товару – робоча сила. До неї, крім фонду індивідуального споживання, що забезпечує просте відтворення робочої сили даного працівника, мають зараховуватись і витрати на розширене відтворення робочої сили (витрати на освіту, охорону здоров’я тощо). Чим менші при рівних інших умовах витрати, пов’язані зі споживанням