Підвищення фізичної працездатності дітей старшого шкільного віку

 

Чернієнко О. А., Григус І. М.

Рівненський базовий медичний коледж, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

 

Анотація. У статті наведені дані про застосування засобів фізичного виховання в поєднанні з апітерапією щодо підвищення фізичної працездатності дітей старшого шкільного віку. Дослідження довело позитивний вплив впровадженої програми фізичного виховання в поєднанні з апітерапією на фізичний розвиток дітей старшого шкільного віку та підвищення їх фізичної працездатності.

Ключові слова: фізичне виховання, апітерапія, фізична працездатність, діти старшого шкільного віку.

Аннотация. В статье представлены данные о применении средств физического воспитания в сочетании с апитерапией относительно повышения физической работоспособности детей старшего школьного возраста. Исследование довело положительное влияние предложенной программы физического воспитания в сочетании с апитерапией на физическое развитие детей старшего школьного возраста и повышение их физической работоспособности.

Ключевые слова: физическое воспитание, апитерапия, физическая работоспособность, дети старшего школьного возраста.

Annotation. In article the data about application of means of physical training in a combination with apiotherapy concerning increase of physical working capacity of children of the senior school age is presented. Research has finished positive influence of the offered program of physical training in a combination with apiotherapy on physical development of children of the senior school age and increase of their physical working capacity.

Key words: physical training, apiotherapy, physical working capacity, children of the senior school age.

Постановка проблеми. Погіршення здоров’я дітей та підлітків впливає на фізичну працездатність, хоча за показниками фізичного розвитку та ресурсів фізичного здоров’я дітей та підлітків шкільного віку відзначається позитивна динаміка [4]. Численними дослідженнями у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються фізичною культурою, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекційні артрити тощо, ніж діти, які нею не займаються [1]. Для підвищення фізичної працездатності використовують біологічно-активні речовини, за допомогою яких організм забезпечується вітамінами, мінералами, незамінними амінокислотами та іншими речовинами [3].

Все висвітлене вище обґрунтовує актуальну та складну проблему фізичного виховання підростаючого покоління та покращення фізичної працездатності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз науково-методичної літератури з проблеми організації фізичного виховання дітей старшого шкільного віку показав, що нині розглянуто питання формування загальних та спеціальних знань про фізичне здоров'я на теоретичному, методичному та практичному рівнях; визначено фактори, які впливають на рівень знань, теоретичної підготовки старшокласників з фізичної культури, взаємозв'язок рівня знань з руховою активністю, фізичною підготовкою та функціональними особливостями організму [5]; обґрунтовано можливість вирішення проблеми підвищення рівня фізичного здоров'я дівчат віком 17-19-ти років засобами фізичного виховання з урахуванням їх соматотипу [2]; досліджено технологію впровадження шейпінгу в урочні заняття з фізичного виховання старшокласниць для підвищення інтересу дівчат до систематичного відвідування уроків, рівня їх здоров'я та фізичної підготовки [6].

Дослідження виконано відповідно до наукової теми Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука «Ефективність фізичної реабілітації осіб різного віку при порушенні функціонування систем організму. Відновлення психофізичних властивостей спортсменів засобами фізичної реабілітації», номер державної реєстрації 0109U003032.

Мета роботи – обґрунтування методів підвищення фізичної працездатності організму дітей старшого шкільного віку засобами фізичного виховання в поєднанні з апітерапією.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, педагогічне спостереження, обстеження, тестування.

Результати дослідження та їх обговорення. Досліджувався контингент студентів Рівненського базового медичного коледжу. У нашому дослідженні взяло участь 60 дівчат старшого шкільного віку. Студенти були поділені на контрольну (n=30) та основну (n=30) групи, які були ідентичними за віком та фізичним розвитком. Студенти контрольної групи займалися за загальноприйнятою програмою фізичного виховання. Студенти основної групи займалися за комплексною програмою фізичного виховання в поєднанні з апітерапією, вони відвідували секції за вибором, а це їм зараховувалося, як відвідування необхідних занять. У результаті вивчення препарату „Чудо-мед” ми рекомендували застосовувати його студентам основної групи. Проаналізувавши також літературні джерела, ми виявили, що «Чудо-мед» можна рекомендувати всім, хто займається фізичними вправами, хто хоче бути активним та працездатним протягом всього дня.

Фізичну працездатність студенток на початку і наприкінці дослідження ми визначали за допомогою Гарвардського степ-тесту та індексу Руф’є. Загальна схема виконання цих тестів була стандартизована: розминка до 7 хв., після неї відпочинок 3-5 хв., а потім виконання тесту.

Для визначення швидкості відновлення організму після фізичного навантаження використовується степ-тест Гарвардського університету. Перед виконанням Гарвардського степ-тесту обстежуваний відпочиває 5 хвилин. Фізичне навантаження задається у вигляді сходжень на сходинку висотою 45 см. Темп сходження постійний і дорівнює 120 кроків за 1 хвилину. Кожний цикл підйому складає 4 кроки: раз – підйом однією ногою на сходинку; два – обстежений стає на сходинку обома ногами; три – обстежений опускає на підлогу ногу, з котрої починав сходження; чотири – обстежений опускає другу ногу на підлогу. Тривалість виконання тесту складає 3 хвилини. Якщо учасник тестування стомлюється і не може підтримати заданий темп, тест припиняється і тоді фіксується час роботи до моменту зниження темпу.

Після виконання тесту обстежуваний сідає на стілець. Першу хвилину учасник тестування спокійно відпочиває. Потім протягом перших 30 секунд 2-, 3-, 4-ї хвилин відновлення на