Планування податку на прибуток на ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів»

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Він являє собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій.

Отже, фінансові результати являють собою прояв ефективності роботи суб’єкта підприємницької діяльності. Найпоширенішим та універсальним показником фінансових результатів виступає прибуток, який розраховується в грошовому вимірі. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Прибуток є якісним показником поза як в його розмірі відображається зміна обсягу товарообігу, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Засади розрахунку показників фінансових результатів регламентуються нормативно-правовими актами України, дія яких поширюється на всі підприємства держави, тому далі доцільно розглянути законодавчу базу.

 

 

Розгляд поняття «податкове планування» має відбуватися в площині визначення характеру, взаємозалежності та взаємозв’язку його з податковим правом, що зумовлюється публічним характером відносин між податковими органами і платниками податків.

Особливості правового регулювання відносин у сфері податкового планування значною мірою зумовлені специфікою самого податкового права.

Податкове законодавство України – це сукупність чинних нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов’язані із встановленням та скасуванням податків, зборів, обов’язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов’язків щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування.

Діюча система нормативно-правових актів і, перш за все, податкових законів, регулює відносини:

1) між державою і платником – стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків, зборів, обов’язкових платежів, правового статусу платників, їх відповідальності перед державою за порушення податкового законодавства;

2) між державою і органами місцевого самоврядування – щодо розмежування їхніх прав законодавчої ініціативи в податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази, законодавчого визначення тієї частки загальнодержавних податків, яка на постійній чи довготривалій основі закріплюється за місцевими бюджетами, правового регулювання системи фінансового вирівнювання;

3) між державою і органами, що забезпечують справляння податків, зборів, обов’язкових платежів, – з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів, дотримання податкового законодавства;

4) між органами податкової служби і платниками – стосовно їх взаємин, прав та обов’язків і механізму їх реалізації.

Сьогодні в Україні з питань оподаткування діє понад 1100 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України [74, c. 240-241]. Отже, податкове законодавство як форма реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. При цьому термін «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких дала Верховна Рада України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в рамках їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України [122, c. 27].

Законодавча регламентація справляння податку на прибуток підприємств складається з таких нормативно-правових документів:

- Розділ ІІІ Податкового кодексу України від 01. 01. 2011р. «Податок на прибуток підприємств» -визначає платників податку, доходи та витрати, види амортизації, ставки податку [1];

– Закон України „Про бухгалтерський облік та звітність підприємств в Україні” №1707-ІІІ від 11. 05. 2000р. [2] – визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні;

– Закон України „Про банки і банківську діяльність” № 872 від 20. 03. 91 – визначає порядок та законність відкриття рахунків;

- Наказ ДПАУ від 24. 01. 11 №36 Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати цього податку;

– Наказ ДПАУ від 31. 01. 11 №56 Про затвердження форми та Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій;

– Наказ ДПА України від 28. 02. 11 №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства»;

– Постанова КМУ від 23. 02. 11 №45 Деякі питання безоплатної передачі основних засобів;

– Постанова КМУ від 02. 02. 11 №118 Про затвердження Порядку зарахування сум ввізного мита на спеціальні рахунки технологічного парку, його учасників та спільних підприємств, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням;

– Постанова КМУ від 30. 03. 11 №316 Про затвердження переліку робіт і