Поетика експресіонізму в українській літературі

Актуальність теми дослідження. Літературно-мистецькі тенденції ХХ ст. дають змогу по-новому підійти до трактування сутності людини як особистості. Створюються нові образи літературних героїв, які не групуються в типи, а виступають як окремі індивідуальності. У силу стильових концепцій, література починає зображати людину та суспільні події через призму психології, що дозволяє по-новому поглянути на різні проблеми, відшуковуючи їх причини у свідомості конкретної особистості, а не в устрої суспільства. З іншого боку, осмислюються споконвічні філософські проблеми: життя і смерті, добра і зла, місця людини у світі, сутності людини як істоти духовної, розставляються пріоритети духовного та тілесного тощо. Література входить в нове русло, почуття та відчуття людини набувають більшого значення, ніж її вчинки. Часто діє тенденція: на скільки сильно людина відчуває, на стільки сильно вона живе. 

Саме в руслі модернізму написаний роман Осипа Турянського «Поза межами болю. Картина з безодні», який, підпорядковуючись тенденціям експресіонізму, зображує «маленьку» людину винятковою постаттю.

Осип Турянський залишив помітний слід в літературі, хоч багато хто з критиків вважає його автором лише одного роману. 

Поет П.Карманський, який читав книгу у рукописі, в листі до О.Турянського писав: «Ваш твір — це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій, а й у цілій європейській літературі. В порівнянні з фізичною і психічною мартірією Ваших осіб бліднуть картини Андреєвого «Червоного сміху», а навіть поражаюча, жахлива картина воєнного лихоліття бельгійського народу, змальована пером Анні Віванті, роман «Vae Viktis», реномований європейською критикою, між іншими Конан Дойлем і Юрієм Брандесом, після прочитання Вашого твору в моїй душі приблідла.

Ваш твір робить вражіння дійсно пережитого, відчутого, переболілого і списаного кров'ю серця. І змістом (ідейно), і формою він має всі прикмети новітнього, наскрізь європейського твору, і я певний цього, що він не останеться в межах нашої країни — та що він добуде право горожанства у всесвітнім письменстві. Це наймогутніший протест (без протесту) проти європейського останнього злочину, це скрик одчаю чутливої душі людини, мужа й батька, а рівночасно вислів віри в людину, який Вам удалося так просто, а рівночасно так могутньо висловити трьома словами «є сонце в життю», вложеними в уста сліпого.

Прийміть мою заяву радості з приводу повного успіху. Ваш Петро Карманський» [24; 46]. 

Реалістичність роману є беззаперечною, базовою, тому навіть «розмитість» сюжету не може знівелювати враження життєподібності, гостроти пережитого, що передається читачу. Актуальність теми зумовлена необхідністю синтетичного підходу до дослідження поетики експресіонізму в руслі української літературної традиції.

Метою дослідження є: цілісно проаналізувати розвиток та сутність українського експресіонізму на прикладі творчості О.Турянського (роман «Поза межами болю. Картина з безодні») та В.Стефаника (мала проза). Для досягнення мети необхідно реалізувати ряд завдань:

• зробити огляд критичної літератури;
• окреслити методологічні засади дослідження;
• дослідити розвиток європейського та вітчизняного експресіонізму;
• проаналізувати жанрову природу та проблематику роману «Поза межами болю» О.Турянського;
• з’ясувати жанрово-стильові особливості новел В. Стефаника;
• схарактеризувати образну систему новелістики В. Стефаника.

Об’єктом нашого дослідження є роман О.Турянського «Поза межами болю. Картина з безодні», мала проза В.Стефаника («Новина», «Шкода», «Скін», «Портрет», «Палій», «Сама-саміська», «Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «Шкільник», «Кленові листки», «Лесева фамілія», «Гріх», «Похорон», «Лист», «Камінний хрест», «Марія», «Сини», «Дід Гриць», «Роса»). Відповідно, предметом дослідження є поетика експресіонізму. Поставлені завдання будуть вирішені за допомогою таких методів:

• зіставлення різних літературних тенденцій для ґрунтовнішого аналізу художніх особливостей творів;
• літературного аналізу художнього творів в психологічному аспекті;
• описового методу, що буде застосований для висвітлення художньо-зображувальних особливостей творів.

Теоретико-методологічну основу роботи складають літературознавчі концепції Анца Т. [1]; Гавриліва Т. [6]; Галича О. [10]; Мельника В. [43]; Мігальчинської В. [44]; Мовчана Р. [46]; Пахаренка О. [55]; Сулими М. [74]; Черненко О. [80]; Яструбецької Г. [88; 89]. Дослідженням творчості О.Турянського займалися: Качкан В. [25], Лебедівна Л. [36], Пінчук С. [56], Печарський А. [49; 50; 51; 52], Плен Р. [29], Федорів Р. [42] та інші. Творчість В.Стефаника досліджували: Бойко Т. [4]; Гуць М. [16]; Козій Д. [28]; Кодак М. [26; 27]; Коцюбинська М. [32]; Піхманець Р. [57] та інші.

Наукова новизна. Дослідження є спробою цілісного дослідження поетики експресіонізму у вітчизняній літературній традиції на прикладі детального текстуального аналізу творів Осипа Турянського та Василя Стефаника – знакових представників раннього модернізму.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання під час викладання історії української літератури в середній та вищій школах.

Структура й обсяг дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (91 позиція). Загальний обсяг – 108 сторінок, з них 72 сторінки основного тексту.