Показники cуспільного здоров’я

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) здоров'я є станом повного соціального, біологічного і психологічного благополуччя людини, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних вад.

Визначено складові формування здоров'я, а саме: 

• спосіб життя - до 50%;
• вплив навколишнього середовища - до 20%;
• генетична компонента (спадковість) - до 20%;
• доступність і якість медичної допомоги - до 10%.

На сьогодні стан здоров'я населення України вважається кризовим, так як: 

• з 1991 р. смертність в країні перевищує народжуваність;
• середня тривалість життя, очікувана при народженні, є не найнижчою за всі останні десятиліття;
• різниця у середній тривалості життя при народженні між чоловіками і жінками у багатьох регіонах країни досягає 10 і вище років, що перевищує біологічну розбіжність і відображає надсмертність чоловіків.

Причинами такої кризи є:

• відсутність у значної частини населення навичок здорового способу життя;
• деструкція суспільства і незадовільне матеріальне становище;
• негативний вплив навколишнього природного середовища;
• не завжди достатня і доступна медична допомога.

З метою дослідження доступності для населення послуг охорони здоров’я, ліків та медичних товарів, а також отримання інформації щодо самооцінки здоров’я та рівня захворюваності населення, Держкомстатом України у жовтні 2006 р. було проведено опитування осіб, які входять до складу 10,5 тис. домогосподарств, що приймали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя. Результати обстеження доповнюють систему показників охорони здоров’я, які регулярно досліджуються органами статистики. 

Самооцінка стану здоров’я населенням (за даними “Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я: Щорічна доповідь за 2006 рік. – С. 34)

 Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать, що 41% населення (проти 40% - у 2005 р.) оцінювало стан свого здоров’я як “добрий”. Найвища частка таких осіб (73%-60%) була серед дітей до 14 років (за оцінкою батьків), підлітків, чоловіків та жінок у віці 18-29 років. Добрий стан свого здоров’я серед населення у працездатному віці відмітили майже кожен другий чоловік та двоє з п’яти жінок. 

У середньому кожна друга особа серед дорослих вважала стан свого здоров’я “задовільним”. Такий стан здоров’я мала кожна третя дитина у віці до 14 років та підліток у віці до 18 років.

Оцінили стан свого здоров’я як “поганий” 13% населення (у 2005 р. - 12%). Найбільша частка населення, яке погано себе почувало, спостерігалася серед осіб у непрацездатному віці - так оцінили стан свого здоров’я 34% чоловіків та 38% жінок (проти 32% та 36% - у 2005 р.). 

Самооцінка стану здоров’я міським та сільським населенням

Порівняння самооцінки здоров’я серед міського та сільського населення свідчить, що серед останніх в усіх статево-вікових групах частка осіб, які почували себе добре, вища. Це пов’язано зі значно меншим негативним впливом несприятливих екологічних, техногенних факторів та психоемоційних перевантажень, притаманних способу життя мешканців сучасних міст, особливо мегаполісів. Найбільша частка населення, яке оцінило стан свого здоров’я як “добрий”, відмічена в Івано-Франківській, у Львівській областях, в Автономній Республіці Крим, Хмельницькій, Закарпатській, Волинській та Рівненській областях (63%-48%), найнижча - у Запорізькій, Луганській, Чернігівській областях, у м.Севастополі, Херсонській, Донецькій, Черкаській областях, у м.Києві та у Сумській області (36%-26%). Для регіонів останньої групи характерні високий рівень урбанізації та розвитку промисловості, а також - вища порівняно з середньою по країні частка осіб похилого віку у структурі населення. Крім того, слід зазначити, що рівень бідності за останні декілька років у цих регіонах (за виключенням Донецької області та м. Києва) був вище середнього рівня по країні. 

Кожні сім з десяти осіб повідомили, що у 2006 р. хворіли. Найнижча частка таких осіб склалася, як і у 2005 р., серед чоловіків у віці 18-29 років (відповідно 49% і 46%). Найвищий рівень захворюваності зберігався серед дітей у віці 3-6 років (відповідно по 80%) та серед жінок і чоловіків непрацездатного віку - відповідно 89% та 82%, що на 1,7 та 1,3 в.п. більше, ніж у 2005 р. В усіх статево-вікових групах захворюваність міського населення була значно вищою, ніж сільського.

Більшість осіб, які перенесли захворювання, відмітили їх негативні довготермінові наслідки: майже кожна п’ята особа відмітила їх вплив на повсякденну працездатність (у 2005 р. - кожна шоста), близько третини, як іу 2005 р. - на життєву активність, тобто можливість займатися фізичною працею, відвідувати культурні заклади, вести активний спосіб життя. За даними опитування негативний вплив перенесених захворювань на повсякденну працездатність більш поширений серед сільського населення порівняно з міським.

Із загальної кількості опитаних осіб 36% (у 2005 р. - 34%) мали хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям. Найбільш поширеними були гіпертонія, серцеві захворювання, про наявність однієї з цих хвороб повідомила відповідно кожна третя особа, яка має хронічні захворювання. Кожна сьома особа серед тих, які мають проблеми зі здоров’ям, хворіє на артроз або артрит (у т.ч. ревматоїдний), кожна одинадцята - має захворювання з груп хронічного бронхіту, емфіземи легенів, кожна дванадцята - має виразку шлунку або 12-палої кишки. Серед мешканців міст, які мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, більш поширені, порівняно з сільським населенням, бронхо-легеневі та серцеві захворювання, алергія (за виключенням алергічної астми), хвороби органів травлення, катаракта, інсульт, діабет та гіпертонія.