Поняття конкурентних переваг

регресивна інтеграція, щоб одержати у володіння або поставити під твердий контроль постачальників; прогресивна інтеграція з метою впровадитися в систему розподілу виробленої продукції; горизонтальна інтеграція в результаті об'єднання або посилення взаємодії фірм, що випускають однорідні товари. Крім того, до конкурентних переваг структурного плану належать можливість швидкої експансії в незайняті сегменти ринку, що відтискує реальних і потенційних конкурентів. Конкурентні переваги, спричинені адміністративними заходами, пов'язані з наявністю обмежень діяльності виробників (постачальників), які не всім вдається перебороти. До їх числа належать обмеження з боку органів державної й муніципальної влади у видачі патентів і ліцензій, квотування, ускладнений порядок реєстрації підприємств, перешкоди у відведенні земельних ділянок, наданні виробничих і службових приміщень і т. п. Переваги, зумовлені рівнем розвитку інфраструктури ринку, виникають у результаті різного ступеня: розвитку необхідних коштів комунікації (транспорту, зв'язку) ; організованості й відкритості ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій у регіонах; розвитку дистриб'юторської мережі, у тому числі роздрібної, оптової, ф'ючерсної торгівлі; служб по наданню консалтингових, інформаційних, лізингових та іншого роду ділових послуг; розвитку міжфірмової кооперації.  Технічні (технологічні) конкурентні переваги визначаються високим рівнем розвитку прикладної науки й техніки в галузі; спеціальними технічними характеристиками машин й устаткування, технологічними

особливостями сировини й матеріалів, використовуваних у виробництві товарів; технічними параметрами продукції.  Конкурентні переваги, зумовлені гарною інформованістю, базуються на наявності великого банку даних про продавців, покупців, рекламну діяльність, інформації про інфраструктуру ринку. Відсутність, недостатність або невірогідність інформації є серйозною перешкодою для ведення конкурентної боротьби.  Конкурентні переваги, що ґрунтуються на географічних факторах, пов'язані з можливістю економічного подолання географічних меж ринків (локальних, регіональних, національних, світових), а також вигідним географічним розташуванням підприємства. Крім того, географічним бар'єром входу на ринок для потенційних конкурентів є неможливість (або утрудненість) переміщення товарів між територіями внаслідок: неприступності транспортних засобів для переміщення товарів; значних додаткових витрат на перетинання кордонів ринку; втрати рівня якості й споживчих властивостей товару в процесі його транспортування. Конкурентні переваги, що ґрунтуються на демографічних факторах, формуються в результаті демографічних змін у цільовому сегменті ринку і їхнього позитивного впливу на обсяг і структуру попиту на пропоновану продукцію, а збільшення чисельності цільової групи населення, зміна його вікового складу, міграції населення, а також зміни освітнього й професійного рівня. Конкурентні переваги неправового характеру, що до сягаються внаслідок: несумлінної конкуренції

 

 

При визначенні конкурентних переваг важливо орієнтуватися на запити споживачів, та переконатися, що вони ними сприймаються.

Головною вимогою конкурентних переваг, відмінність від конкурентів повинна бути реальною та суттєвою. Фірма повинна обрати 4-5 конкурентних переваг, які вирізнятимуть її серед інших. Засобами захисту від конкурентних переваг можуть бути і монополія, патенти, ноу-хау, комерційна таємниця, доступ до джерел інформації, лідерство у витратах, ранній вихід на ринок, тощо.

Джерела конкурентних переваг.

Основними джерелами конкурентних переваг є інновації або нововведення. Нововведення в широкому змісті включає й поліпшення технології, і вдосконалювання способів і методів ведення справ. Конкретне відновлення може виявлятися в зміні товару або виробничого процесу, нових підходах до маркетингу, нових шляхах поширення товару й нових концепцій сфери конкуренції. Фірми-новатори не тільки вловлюють можливість змін, а й змушують ці зміни відбуватися швидше. Строго говорячи, більша частина змін має еволюційний, а не радикальний характер; часте нагромадження маленьких змін дає більший, ніж велике, технологічний прорив. Причому часто підтверджується істина, що «нове – це добре забуте старе»: багато нових ідей виявляються не такі вже й нові, просто їх як треба не розробляли. Нововведення веде до зміни лідерства в конкуренції, якщо інші конкуренти або не розпізнали поки нового способу ведення справ, або не можуть або не бажають змінити свій підхід. Можливості появи нових способів конкуренції звичайно виникають із якого-небудь «розриву» або зміни в структурі галузі. І бувало так, що можливості, що з'явилися при таких змінах, довго залишалися непоміченими.

 

 

Нові технологи. Зміна технології може створити нові можливості для розроблення товару, нові способи маркетингу, виробництва або доставки й поліпшення супутніх послуг. Саме воно найчастіше передує стратегічно важливим нововведенням. Нові галузі з'являються тоді, коли зміни технології уможливлюють появу нового товару. Зміна лідерства, найімовірніше, відбувається в тих галузях, де різка зміна технології робить застарілі знання й фонди колишніх лідерів у галузі. Нові або змінені запити покупців. Часто конкурентна перевага виникає або переходить із рук у руки тоді, коли в покупців з'являються зовсім нові запити або ж їхні погляди на те, «що таке добре й що таке погано», різко змінюються. Ті фірми, які вже закріпилися на ринку, можуть цього не помітити або виявитися не в змозі відреагувати належним чином, тому що для того, щоб відповісти на ці запити, потрібно створити новий ланцюжок цінності.  Поява нового сегмента галузі. Ще одна можливість одержання конкурентної переваги з'являється, коли утвориться зовсім новий сегмент галузі або відбувається перегрупування, існуючих сегментів. Отут є можливість не тільки вийти на нову групу покупців, а й знайти новий, більш ефективний спосіб випускати деякі види продукції або нові підходи до певної групи покупців Зміна вартості або наявності компонентів виробництва. Конкурентна перевага часто переходить із рук у руки через зміну абсолютної або відносної вартості компонентів, таких як робоча сила, сировина, енергія, транспорт, зв'язок, засоби інформації або устаткування. Це говорить про зміну умов у постачальників або про можливості використання нових чи інших за своїми якостями компонентів. Фірма домагається конкурентної переваги, пристосовуючись до нових умов, у той час як конкуренти зв'язані капіталовкладеннями й тактикою, пристосованими до старих умов. Зміна урядового регулювання. Зміна політики уряду в таких областях, як стандарти, охорона навколишнього середовища, вимоги до нових галузей і торговельні обмеження, – ще один поширений стимул для новацій, що тягнуть за собою конкурентну перевагу. Існуючі лідери ринку пристосувалися до певних «правил гри» з боку уряду, і коли ці правила раптом змінюються, вони можуть виявитися не в змозі відповісти на ці зміни.

2. Це також можуть бути такі джерела як: дешева сировина, технологія виготовлення, тощо.

3. Інновації. Для утримання лідируючого положення строки інновацій мають відповідати строкам їх можливого повторення конкурентами.

 

 

Виходячи з вище викладеного матеріалу можемо зробити висновок, що підприємство працює на ринку ефективно, коли в нього налічуються конкурентні переваги. Конкурентні переваги нерозривно пов’язані з конкурентоспроможністю даного підприємства на ринку.

Найбільш значними вкладами в розробку конкурентних переваг були дослідження професора Гарвардської школи бізнесу Майкла Портера, який розробив теорію конкурентної переваги Спираючись на дослідження М. Портера, можна виділити чотири особливі стадії конкурентоспроможності регіональної економіки., що відповідають чотирьом основним рушійним силам, або стимулам, які визначають її розвиток в окремі періоди часу. Це стадії факторів виробництва, інвестицій, нововведень і багатства. Аналізуючи різні підходи до пояснення природи конкурентоспроможності фірми й національної економіки, він дійде висновку, що конкурентна перевага як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках залежить від наявності й ефективності використання ресурсів, що перебувають у розпорядженні фірми. Робимо висновок, що

Конкурентна перевага це рівень ефективного використання ресурсів наявних у розпорядженні фірми. Конкурентоспроможність може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що випускають однакові товари. Конкурентоспроможність – поняття відносне, та сама фірма в рамках регіональної групи може бути визнана конкурентоспроможною, а в рамках світового ринку – ні.

Отже знання сильних і слабких сторін підприємства необхідно для розробки конкурентної стратегії, яка здатна покращити його становище на ринку конкурентів у перспективі.

 

 

1. Василенко, Ткаченко «Конкурентоспроможність підприємств у сфері туристичного бізнесу. – К. : Освіта, 2012.

2. Голікова А.П. – Регіональна економіка та природокористування.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – 3-є изд., перераб. й доп. – М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. – 501 с.

4. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навчальний посібник. – К. : КНЕУ, 1998. -223с.

5. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент. Курс лекций. – М. : ИНФРА, 1999. -289с.

6. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки й реализации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М. : Банки й биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.