Поняття недійсності шлюбу

 

Вступ

Недійсність шлюбу як правовий випадок

Санація шлюбу

Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Сімейне право – найбільш пов’язана з кожним із нас галузь права, її норми супроводжують людину протягом усього її життя. Це викликано тим, що норми цієї галузі права регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають із шлюбу та належності до сім’ї. Основним джерелом сімейного права України, окрім Конституції, є Сімейний кодекс України від 2002 року. Крім того, норми сімейного права містяться у ряді законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Одним із основних понять сімейного права є шлюб. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Сім’я – це та суспільна структура, в якій перш за все відбувається виховання людини як члена суспільства. Саме в сім’ї спочатку формуються світогляд і соціальні якості людини. Але не завжди відносини в сім’ї складаються благополучно. Наявні сьогодні проблеми: демографічна криза, зростання смертності, падіння народжуваності, зниження тривалості життя, погіршення стану здоров’я, зростання безробіття, алкоголізму, наркоманії, злочинності, невпевненість у завтрашньому дні – викликають тривогу. Усе це не могло не позначитися й на основній ланці суспільства – сім’ї. Розлучення (або припинення шлюбу) стало дамокловим мечем майже над кожною сім’єю.

У кожній сім’ї між подружжям виникають особисті й майнові відносини. Вони регулюються етичними нормами, визначаються виходячи з тих уявлень про сімейне життя, які склалися в сім’ях чоловіка і дружини ще до шлюбу. Але є відносини, регульовані правом, які називаються правовідносинами.

Припинення шлюбу розцінюється як припинення особистих і майнових правовідносин подружжям. Під припиненням шлюбу розуміється зумовлене настанням певних фактів припинення правовідносин, що виникли між подружжям після юридичного оформлення шлюбу.

 

Припинення шлюбу – це припинення правовідносин між подружжям, що зумовлене певними юридичними фактами. Припинення шлюбу відбувається внаслідок смерті одного з пожружжя чи оголошення його померлим, або розірвання шлюбу.

Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання внаслідок волевиявлення обох, або одного з них, на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, або на підставі рішення суду.

Частиною 3 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Однак, якщо один із подружжя помер, у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Розірвання шлюбу за взаємної згоди дружини та чоловіка у яких немає дітей (тобто неповнолітніх осіб) здійснюється на підставі їх заяви, поданої до органу реєстрації актів цивільного стану.

У статті 107 Сімейного кодексу передбачено підстави розірвання шлюбу в так званому «спрощеному порядку» – в органах РАЦСу за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя:

визнаний безвісно відсутнім;

визнаний недієздатним;

засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

У даному випадку шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Судовий порядок розірвання шлюбу здійснюється, якщо один із подружжя не бажає розлучення та якщо обоє з подружжя бажають розлучення, але мають спільних неповнолітніх дітей.

Одночасно з розглядом питання про розірвання шлюбу суд може вирішити питання про те, з ким із батьків залишаються неповнолітні діти, а також спори щодо стягнення аліментів на утримання дітей (у випадку якщо сторони не уклали між собою договір про розмір аліментів на дитину, який повинен бути нотаріально Посвідчений) або на одного з подружжя, який є недієздатним, питання щодо спільно набутого майна та інше.

Відповідно до частини 2 статті 110 Сімейного кодексу позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків/коли один із подружжя вчинив злочин, щодо другого з подружжя або дитини, чи батьківство зачатої дитини до досягнення одного року, визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Шлюб вважається припиненим у день винисення відділом РАЦС відповідної постанови про розірвання шлюбу, судом – у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в РАЦС, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постанови судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності, або винесення постанови про розірвання шлюбу.

Лише після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу колишнє подружжя вправі укласти новий шлюб.

Законодавством надано можливість жінці та чоловікові, шлюб між якими було розірвано, подати до суду заяву про поновлення шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.

У Сімейному законодавстві також введено нове поняття -фіктивне розірвання шлюбу, тобто це