Поняття про нервову систему

 

НЕРВОВА СИСТЕМА – це сукупність нервових утворень у хребетних тварин і людини, за допомогою яких реалізується сприйняття діючих на організм подразників, обробка виникаючих при цьому імпульсів порушення, формування відповідних реакцій. Завдяки їй забезпечується функціонування організму як єдиного цілого:

контакти з зовнішнім світом;

реалізація цілей;

координація роботи внутрішніх органів;

цілісна адаптація організму.

У якості основного структурного і функціонального елемента системи нервової виступає нейрон.

Виділяються:

система нервова центральна – яка складається з мозку головного і спинного;

система нервова периферична – яка складається з нервів, що відходять від мозку головного і спинного, з міжпозвоночних нервових вузлів, а також з периферичного відділу системи нервової вегетативної;

система нервова вегетативна – структура системи нервової, що забезпечує керування вегетативними функціями організму.

Властивості нервової системи – поняття, введене І. П. Павловим для позначення динамічних, стійких особливостей нервової системи, що впливають – за інших рівних умов – на індивідуальні психологічні особливості. Здебільшого вони генетично детерміновані і визначають індивідуальні розходження в поведінці при реагуванні на впливи фізичного і соціального середовища.

Властивості нервової системи минулого відкриті Павловим і лягли в основу типології діяльності вищої нервової системи, розробленої в експериментах із тваринами. Відповідно до його концепції, виділяються три основних властивості:

1) сила – здатність нервових клітин зберігати нормальну працездатність при інтенсивних збуджувальних і гальмових процесах;

2) рухливість – здатність швидкого переходу від одного процесу до іншого;

3) урівноваженість – однакова виразність процесів гальмування і порушення.

Стосовно людини ця концепція особливо послідовно розроблена в школі Б. М. Теплова. Були відкриті нові властивості нервової системи:

4) динамічність – здатність мозкових структур швидко відповідати збуджувальними і гальмовими процесам при формуванні реакцій умовних;

5) лабільність – швидкість виникнення і закінчення нервових процесів;

6) активованість – індивідуальний рівень активації процесів збудження і гальмування. Було виявлене явище парціальності цих властивостей, що стало основою для виділення властивостей часток, що характеризують функціонування окремих аналізаторів і зон мозку, і загальних властивостей, що розуміються подвійно – як параметри функціонування передніх, регуляторних зон мозку і як загальномозкові нейрофізіологічні особливості.

Не визначаючи соціальну цінність людини, не обумовлюючи безпосередньо змістовну сторону психіки, властивості нервової системи є фізіологічна основа формально-динамічної сторони поведінки; вони утворять ґрунт, на якому легше формуються одні форми поведінки, важче – інші. Самий загальний психологічний прояв цих властивостей – особливості темпераменту людини, хоча є кореляції і з індивідуальними особливостями пізнавальних процесів, формування навичок і ін.

Сила нервової системи – це одне з основних властивостей нервової системи, відбиває межу працездатності клітин кори головного мозку – їхня здатність витримувати дуже сильне, або довгостроково діюче, хоча і не сильне збудження, не переходячи в гальмовий стан (гальмування). У Павлова служила одним з основних параметрів для класифікації типів діяльності вищої нервової системи.

Згідно з Б. М. Тепловим і В. Д. Небиліциним, сила нервової системи характерна також чутливістю аналізаторів: більш слабка нервова система більш чуттєва – здатна реагувати на стимули більш низької інтенсивності, ніж сильна. У цьому складається перевага слабкої нервової системи перед сильною. Цінність подібного підходу – у тому, що він знімає існуюче раніше оцінне відношення до властивостей нервової системи: приписування одному полюсові властивостей – позитивного, іншому – негативного значення.

Дослідження сили нервової системи

Мета дослідження: визначити тип нервової системи за допомогою темпінг-тесту.

Матеріали і обладнання: бланки, що представляють собою стандартні аркуші паперу (203х288 мм, 210х297мм), розділені на шість розташованих по три у два ряди квадрати, олівці, секундомір, протокол дослідження.

Процедура дослідження

Дослідження складається з двох етапів. Його проводять у парі випробуваний і експериментатор. Випробуваного запитують про самопочуття і просять зручно розташуватися за добре освітленим столом, узяти бланк і олівець.

Перший етап

На першому етапі випробуваному пропонують проставляти олівцем крапки в бланку правою рукою. По сигналі експериментатора він повинний переходити до розміщення крапок з одного квадрата в інший.

Інструкція випробуваному:

«За моїм сигналом починайте проставляти олівцем крапки в кожному квадраті даного бланка. Намагайтеся проставити якнайбільше крапок і переходьте з одного квадрата на інший тільки по моїй команді і тільки за напрямком годинникової стрілки. Тепер візьміть у праву руку олівець і за сигналом «Почали!» проставляйте крапки».

Перевіривши правильність розуміння інструкції, експериментатор дає сигнал «Почали!» і через кожні 5 секунд командує: «Перейти в інший квадрат!» Після закінчення 5 секунд роботи в шостому квадраті він говорить «Стоп!»

Другий етап

Другий етап починається слідом за першим після прочитання інструкції з пропозицією взяти олівець у ліву руку і проставляти крапки на новому бланку лівою рукою.

Інструкція і порядок проведення дослідження на другому етапі такі ж, як і на першому.

Обробка результатів

Мета обробки результатів – визначити характер працездатності випробуваного під час виконання завдання темпінг-теста. Для цього спочатку необхідно підрахувати кількість крапок, розставлених випробуваним за кожні 5 секунд у квадратах першого і другого бланка, і занести результати до протоколу.

 

___________Протокол дослідження___________

Завдання _______________ Дата _______________

Випробуваний _____________

Експериментатор _________

Самопочуття випробуваного ________________________

 

№ квадрата Проміжок часу роботи  (ВР) Кількість проставлених крапок 

правою рукою лівою рукою 

1-й 0-5  

2-й 6-10  

3-й 11-15  

4-й 16-20  

5-й 21-25  

6-й 26-30  

 

Потім будуються графіки працездатності окремо для правої і лівої рук. Для цього на осі абсцис потрібно відкласти п’ятисекундні проміжки часу, а на осі ординат – кількість крапок у кожному квадраті.

Аналіз результатів

Сила нервової системи діагностується на підставі аналізу графіка працездатності за формою кривої згідно з нижчевказаними критеріям. Типи динаміки максимального темпу рухи проілюстровані графіками (мал.).

     

Рис. 2. Графіки: а – опуклого типу; б – рівного типу; в – спадного типу; г – проміжного й увігнутого типів. Горизонтальна лінія – лінія, що відзначає рівень початкового темпу роботи в перші 5 секунд

 

Графік працездатності за типом опуклий: темп працездатності випробуваного наростає в перші 10-15 секунд роботи, а в наступному до 25-30 секунд він може знизитися нижче вихідного рівня. Тип нервової системи випробуваного – сильний.

Графік працездатності за типом рівний, максимальний темп утримується випробуваним приблизно на одному рівні протягом усього часу роботи. Тип нервової систему у випробуваного середньої сили.

Графік працездатності за типом спадний: максимальний темп знижується вже з другого 5 секундного відрізка часу і залишається на зниженому рівні протягом всієї іншої роботи. Це свідчить про слабкість типу нервової системи випробуваного.

Графік працездатності за типом проміжний; темп роботи знижується в цьому випадку після перших 10-14 секунд. Тип нервової системи в цьому випадку середньо-слабкий.

Графік працездатності за типом увігнутий: первісне зниження максимального темпу змінюється потім короткочасним зростанням темпу до вихідного рівня. Унаслідок здатності до короткочасної мобілізації такі випробувані також відносяться до групи осіб із середньо-слабким типом нервової системи.

При аналізі результатів спочатку зіставляють графіки працездатності лівої і правої руки. У більшості випадків вони за характером однакові. У правшів – працездатність правої руки вища працездатності лівшів, а в лівші – навпаки. У випадку значних розбіжностей графіків досліди бажано повторити через деякі проміжки часу.

Важливо порівняти силу нервової системи з особливостями темпераменту випробуваного. На цій підставі можна дати діагноз працездатності і продумати рекомендації з її підвищення.

 

Т. И. Пашукова, А. И. Допира, Г. В. Дьяконов ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ. Практикум по общей психологии для студентов педагогических вузов. – М., 1996.