Поняття та принципи військового будівництва та їх правове закріплення

Військове будівництво – система економічних, соціально-політичних, військових та інших заходів держави, що здійснюються з метою поліпшення військової організації, будівництва і зміцнення ЗСУ та зміцнення обороноздатності країни в цілому.

Здійснюючи військове будівництво, держава спирається на основоположні начала, керівні ідеї і положення, які закріплені в Конституції та законах України (іншими словами принципи військового будівництва).

Основні принципи військового будівництва закріплені у воєнній доктрині, яка є документом, що закріплює основний воєнно-політичний курс нашої держави. Основні принципи військового будівництва:

проведення оперативно-психологічної підготовки особового складу з урахуванням законів воєнного мистецтва.

комплектування їх на основі загального військового обов’язку і за контрактом з поступовим переходом до професійної армії.

військово-патріотичне виховання допризовників та призовної молоді, особового складу на національно-історічних традиціях.

соціальний захист військовослужбовців.

повна департизація /заборона військовим приймати участь у діяльності політичних партій і рухів/.

Структурно принципи поділяються на:

соціально-політичні;

організаційні;

навчання та виховання (не розглядаються в межах цього курсу) ;

1а) демократія і гуманізм (право брати участь у референдумі, обирати і бути обраним до представницьких органів влади, право оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб та організацій тощо, військовослужбовці мають рівні права з іншими громадянами).

1б) гласність і збереження військової таємниці (життя і діяльність ЗСУ, що не становлять державної або військової таємниці повинні висвітлюватись у ЗМІ).

1в) позапартійність (заборона військовім приймати участь у діяльності політичних партій і рухів).

1г) гарантованість соціально-правової захищеності військовослужбовців (законодавче закріплення відповідних пільг, гарантій соціального та правового захисту).

2а) верховенство закону (будівництво ЗСУ відбувається тільки на підставі і у суворій відповідності до законів України).

2б) підзвітність конституційним органам законодавчої та виконавчої влади

2в) єдиноначальність та колегіальне вироблення рішення (побудова військової ієрархії таким чином, щоб кожна ланка вертикальної структури відповідала такому співвідношенню: начальник відповідного рівня-штаб).

2г) загальна військова повинність громадян України

2д) добровільний вступ на кадрову військову службу

2є) дотримання військової дисципліни

Принципи закріплені в: Конституції України; законі «Про оборону»; законі «Про ЗСУ»; законі «Про загальний військовий обов'язок та військову службу»; Військовій доктрині; Концепції оборони і військовому будівництву ЗСУ.

 

 

Апарат управління армією і флотом є відносно відокремленою системою органів військового управління, що об’єднана МОУ. Ця система військового управління складається з відповідних частин /органів/, що діють на різних рівнях системи та наділені певними повноваженнями.

Система органів управління армією та ВМС:

центральні органи управління

органи управління регіонів /округів/

органи управління обєднань /місцеві органи військового управління/

начальники гарнізонів /старші морські начальники/

військові коменданти

Специфічним видом органів військового управління є штаб (основний орган у розпорядженні командира по оперативному управлінню підлеглими йому військами і силами флоту).

1) Міністерство Оборони здійснює керівництво збройними силами України та запроваджує єдину воєнно-технічну політику тощо. До числа центральних органів належить також Генеральний Штаб (очолює начальник Генерального Штабу – перший заступник Міністра Оборони) – основний орган управління військами.

2) Ними є територіальне загальновійськове об'єднання військових частин, військово-навчальних закладів, різних родів і видів ЗСУ. Регіон може охоплювати територію декількох областей та Республіку Крим. Командуючі військами регіонів /округів/ підпорядковані МО. У військових округах діють військові ради, які розглядають і вирішують найважливіші питання життя та діяльності регіону /округу/. Основним органом управління військами є штаб регіону /округу/.

3) Органи управління об’єднань, корпусів, з’єднань, в/ч на відміну від органів управління регіонів /округів/ здійснюють управління не за територіальним принципом і тому здатні до швидкого пересування. До органів управління об’єднаннями відносяться:

військові посадові особи, що командують /регіонами та ВМС/, командири об’єднань, корпусів, з’єднань, в/ч та їх заступники, також підлеглі штабні служби.

Місцеві органи військового управління – військові комісаріати утворюються відповідно до адміністративно-територіального поділу країни. До їхнього відання відносяться: підготовка і здійснення мобілізації, підготовка молоді до служби у ЗС, призов громадян на військову службу та навчальні збори, також підготовка матеріалів про призначенням особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям надстрокової служби пенсій.

4) Начальник гарнізону видає накази обов’язкові для всіх посадових осіб частин гарнізону та військовослужбовців. Також: розробляє гарнізонні плани різних заходів і розташовує за вказівкою командуючого військами регіону /округу/ в/ч, які прибувають до гарнізону, призначає проведення дізнань, притягує до відповідальності військовослужбовців, які не належать до складу частин даного гарнізону за вчинені ними проступки.

5) Військовий комендант гарнізону підпорядковується начальнику гарнізону, який безпосередньо відповідає за підтриманням високої військової дисципліни серед військовослужбовців у громадських місцях та на вулицях, правильне і пильне несення служби гарнізонними караулами, патрулями та за належне тримання заарештованих на гауптвахті, веде облік усіх військовослужбовців, які прибули у відрядження чи у відпустку, засвідчує час їх прибуття і відбуття і вказує причини затримки у гарнізоні.

 

 

Органи державної влади по керівництву ЗСУ поділяються на: а) органи державного керівництва б) органи безпосереднього керівництва військами.

Висвітлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом Про Оборону України.

До повноважень Верховної Ради