Повсякденність українського суспільства в її етнічному вимірі 1920-і рр

Радянська преса дає багатий матеріал для дослідження феномену «раннього радянського суспільства», в якому не тільки боролися, а й співіснували, роз’їдаючи одна одну, більшовицька та непманська ментальності, свідомість селянства (переважно глибоко етнічна та релігійна), деполітизованого робітництва, а також ментальності низки маргінальних декласованих шарів. До осені 1923 р. перші шпальти періодичних видань рясніли не самими лише виступами партійних вождів, зведеннями про політичну ситуацію в світі (зокрема, в Рейнській області), а й рекламними оголошеннями. Порівнюючи їх з іншими матеріалами преси, дивуєшся, наскільки далеко ідейно й мовно відстоять ці матеріали, яка прірва відділяє ті соціальні верстви, носіями світогляду яких вони є.

На першій сторінці 326-го випуску катеринославської «Звезды» вміщене оголошення кінотеатру «Модерн» з типовою непівською лексикою: «Со вторника, 21 августа – крупный боевик последнего выпуска!! В главной роли – королева Германской кинематографии Эллен Рихтер. Тайна египетской ночи. Художественная драма в 6 частях. Редкая по красоте и изяществу картина!!! Сказочные красоты Востока!! Богатейшие виды природы!! Анонс: Скоро!! Императрица – сводница. Грандиозная историческая постановка в 6 частях».

Поруч – мова цілком інша: «Последняя ставка германской буржуазии: буржуазия опьянена мнимой победой: Наглый вызов пролетариату: Близок решительный час борьбы: На помощь германским товарищам! 22»

Інший приклад у 392-у випуску «Звезды». Рекламна об’ява театру «Колізей»: «Красная любовь» (Месть тореадора). В главной роли Мария Якобини, артист-спортсмен Гамлето Новелли и Арнест Селанчио. На редкость бесподобная постановка, захватывающая жуткими сценами [... ]. В чрезвычайно рискованной роли тореадора выступает бесстрашный артист-спортсмен Гамлето Новелли. Во время боя на разъяренных свирепых животных гибнут всадники и целый ряд лошадей».

Перегорнувши сторінку, можна дізнатися про те, що ожив і запрацював, як слід, об’єднаний політгурток губсуду та ДНУ: заняття проводяться регулярно і доволі добре. Однак, загальну принадну картину паплюжить група «пассивіс- тів», «які мовчки приходять, сидять мовчки й уходять також мовчки. Виходить, що вони приходять на заняття гуртка для декорації, а, може, і з якоїсь іншої причини»23.

Зростаючий тиск нової, раніше невластивої суспільству, ментальності поволі трансформував не лише газетні шпальти, а й чимдалі сильніше впливав на існування тисяч людей. Безперечно, найвпливовішим фактором нової радянської реальності стала політизація повсякденності, спроба замінити традиційні побутові орієнтири штучно створюваними формами дозвілля. Намагання скоротити дозвілля як таке до мінімуму перетворило життя радянського активу на нескінченні радянсько-партійні збори, які впродовж доби лише змінювали свою дислокацію. Усілякі засідання в безкінечних комісіях з’їдали левову частку життя радянсько-партійної бюрократії. Те, що остання, як могла воловодила – неспростовний факт. Про це, зокрема, свідчить оголошення 22 серпня 1923 р. : «На основании пленума Екатеринославского горсовета от 17 августа 1923 г. всем неявившимся членам Горсовета на заседание пленума от того же числа надлежит в течение 3-х дней дать в президиум совета объяснение о причинах неявки. Не предоставившие в течение 3-х дней объяснений будут оштрафованы в размере 1-го рубля золотом в пользу воздухофлота. Секретарь горсовета

Полищук»24. 332-й випуск газети інформував, що згідно з названою постановою міськради були оштрафовані 169 осіб. Останніх зобов’язали внести відповідне утримання впродовж тижня25.

Намагання влади перетворити маси на активних політично свідомих громадян викликало до життя якісно нові умови і форми «пролетарського (комуністичного) дозвілля», а прагнення запровадити комуну в якості базового соціально-економічного елементу міста й села створило осередки нового укладу – комуністичного – який, щоправда, набув незначного поширення. Його, так би мовити, обличчям, були фігури партійця та комсомольця – поки ще нечисленні і загадкові для пересічних громадян.

Засоби масової інформації відіграли провідну роль у формуванні нових стереотипів суспільного життя та віртуального образу нової радянської людини. Здійснювали вони це завдяки тиражуванню простих зрозумілих образів, широко застосовуючи формат коміксу. Пропагуючи зразковий образ сільського комсомольця, газета «Молоде село» показувала його еволюцію від пересічного п’ яниці та дебошира до охайного читача сільської бібліотеки, й резюмувала наступним чином: «От-так покінчить усякий свідомий комсомолець зі своїм пияцьким минулим [... ] Поміркувавши, він піде по шляху знання та науки. Вот таким повинен бути усякий зразковий комсомолець»26. Повсякденне життя звичайно відрізнялося від ідеалістичних газетних картинок, однак їхній вплив на ментальність народу був величезним.

Окрему досить складну проблему для влади становила організація побуту партійців. Вона, як видно з преси, критично загострилася саме впродовж 1923 р., коли величезна більшість членів партії розчарувалася в ідеї всесвітньої революції. Події в Рейнській області підсилили песимістичні настрої серед партійців, які, споглядаючи розгортання непу, почали висловлювати незадоволення власним аскетичним побутом та хронічними матеріальними негараздами. Газетні публікації досить випукло підносили тему повсякденного життя партійця і таким чином виносили її за межі партійного кола. Відповідні замітки виходили тоді в рубриці «Партійна робота». Під