Позовна давність в цивільному праві

 

 

1. Загальні засади строків у цивільному праві

2. Правові засади позовної давності за законодавством України

3. Обчислення строків позовної давності

4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності

 

 

Актуальність теми дослідження: Питання позовної давності в останні роки неодноразово обговорювалися в юридичній літературі. У зв'язку з прийняттям Цивільного КодексуУкраїни у 2003 році коло проблем, що підлягають вивченню і відносяться до позовної давності, значно розширилось. Тому і зараз дана тема залишається актуальною. Тим більше, що питання про поняття позовної давності в законодавстві має велике практичне значення при розгляді правозастосувальними органами спорів між суб'єктами цивільного права. Своєчасне здійснення та захист порушених прав сприяє досягненню тієї мети, яку суб'єкти переслідували, вступаючи в ті чи інші цивільні правовідносини. Дотримання термінів, в тому числі і строків позовної давності, сприяє стійкості правопорядку, стабільності. Необхідність дотримання строків, строків позовної давності обумовлюється тим, що ті чи інші обставини після закінчення тривалого часу не завжди можуть бути встановлені з необхідною достовірністю, що багато доказів (письмові докази) з часом втрачаються. Все це спонукає сторони в правовідносинах завчасно виявляти турботу про здійснення і захист своїх прав.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що складаються в процесі застосування на практиці строків позовної давності.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання роботи:

• проаналізувати поняття та види строків позовної давності;
• вивчити наслідки спливу позовної давності;
• визначити особливості обчислення строків позовної давності;
• розглянути питання застосування позовної давності;
• дослідити особливості зупинення, переривання та поновлення строків позовної давності.

Предмет дослідження – строки позовної давності.

Метою курсової роботи є дослідження правових засад позовної давності в цивільному праві, виявлення її юридичної природи та місця в системі цивільно-правових строків.

Структура роботи складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

У вступі розкрито актуальність теми, об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження роботи.

У першому питанні висвітлено поняття та види строків у цивільному праві.

Друге питання присвячене власне загальній характеристиці особливостей позовної давності.

Третє питання пояснює як обчислюються строки позовної давності.

У четвертому питанні висвітлено зупинення та переривання строків позовної давності.

Обсяг роботи: 29 сторінок

Література: Під час виконання даної курсової роботи були використані різноманітні нормативно правові акти, коментарі до них, різноманітні посібники з цивільного права та суміжних галузей тощо.

Методи дослідження: були використані такі методи науково-дослідницької роботи як літературний, порівняльний, метод аналізу та синтезу, узагальнення.

На мою думку, написання даної роботи дає змогу глибше дослідити окремі напрямки цивільного права, зокрема особливості позовної давності та використання строків у цивільному праві, дозволяє набути навички щодо наукової роботи, розвивати логіку мислення та викладення своїх думок у письмовому вигляді. Все це є вкрай потрібним для професії юриста.

 

 

Перебіг визначеного відрізка часу має велике значення в цивільному праві. Воно являє собою юридичний факт, з яким закон зв'язує різні цивільно-правові наслідки.

Встановлення і визначення тривалості строків має вольове походження. Адже строки в цивільному праві встановлюються законом чи підзаконними актами, чи угодами судовими рішеннями. Багато строків можуть бути припинені чи відновлені, що також говорить про їхню вольову природу.

Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого законодавець пов'язує певні правові наслідки. Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд, за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина померлим. Ось цей проміжок часу (три роки) і є строком.

Строк може визначатися також указівкою на подію, що повинна неминуче наступити. Спадкування відкривається з дня смерті особи.

Строк – це визначений момент чи період у продовженні часу. Це юридичний факт, з яким зв'язується виникнення, зміна і припинення цивільних прав і обов'язків. Так, по досягненні півноліття громадянин самостійно може робити будь-які угоди і брати участь у зобов'язаннях. З моменту народження громадянин здобуває особисті немайнові права – право на життя і здоров'я, достоїнство, честь і добре ім'я. Перебіг після смерті автора встановленого законом 50-літнього строку припиняє виняткове майнове право його спадкоємців на використання створеного їм добутку науки, чи літератури мистецтва, але не припиняє особисті немайнові права автора (право авторства, право на ім'я і право на захист його репутації).

Роль строків у цивільних правовідносинах значна. Вони вказують початок і кінець дії правовідносини, зв'язують правовідносини з планами, установлюють необхідність здійснення передбачених дій, вносять визначеність у цивільні правовідносини, дисциплінують їхніх учасників. У договірних відносинах строки найчастіше служать їх зобов'язальним елементом.

Правильне застосування строків забезпечує здійснення й охорону прав учасників цивільних правовідносин.

Цивільно-правові строки дуже різноманітні. Їхня класифікація проводиться по різних підставах. Розрізняють нормативні строки, строки, визначені угодою, у тому числі договором, і строки, призначені судом.

Нормативні строки встановлюються чи законом іншими нормативними актами.

В односторонній угоді строк визначається по розсуду особи, що її