Право дітей на достойний життєвий рівень

У міжнародному праві право дитини на достойний життєвий рівень визначається статтею 27 Конвенції ООН про права дитини, яка говорить: «Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права». Оскільки ця Конвенція прийнята і ратифікована Україною, то має юридичну силу і наїї території.

Серед українських законодавчих актів головні положення цієї проблеми регулює Закон України «Про охорону дитинства», стаття 8 якого гарантує, «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Конвенція розширює правові межи прав людини, захищаючи дітей від усіх форм експлуатації, розглядаючи питання про дітей представників національних меньшин і груп корінних народів, а також проблеми зловживання наркотиками і відсутності піклування про дітей. Крім того, Конвенція визнає першочергову роль сім'ї і батьків у піклуванні про дітей і захисті їх, а також обов'язок держави допомагати їм у виконанні їхніх обов'язків. У ній зведено воєдино на сучасній і глобальній основі права дитини, проголошені у багатьох міжнародних угодах і деклараціях протягом останніх сорока років.

Недискримінація є важливим принципом Конвенції; діти повинні користу-ватися своїми правами без будь-якої дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконаннь, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, його батьків або законніх опекунів чи якихось інших обставин.

Важливим завданням у найближчі десятиліття є підвищення рівня захисту дітей і заохочення їхніх прав. Приняття Конвенції про права дитини стало важливим кроком на цьому шляху, однак, потрібні будуть тривалі й наполегливі зусилля, щоб закріплені у ній принципи війшли до законодавства та адміністративної практики, а у повсякденне життя.

Захист прав дитини викликає необхідність проведення й багатьох інших, таких як створення у кожній країні національної комісії у справах дитини, незалежного органу для розгляду стану дітей, організації обговорення усіма зацікавленими сторонами тих проблем, які необхідно вирішити при здійсненні прав дитини, висуненні ініціатив, розробці заходів і програм в інтересах дітей.

Крім того, існуючі установи та організації, наприклад, релігійні організації, профспілки, асоціації батьків і викладачів повинні відіграти важливу роль у ствердженні прав дитини й у забезпеченні ширшої пропаганди Конвенції. Ці та інші неурядові організації мають прямий контакт з місцевими общинами та групами, що мають особливий інтерес. Важливо, щоб інформація про права дитини була доступною і впливовою там де люди працюють і живуть; у цьому полягає одна з основоположних причин необхідної підтримки діяльності цих організацій і сприяння їхньому співробітництву.

Конвенція передбачає, що на міжнародному рівні слід надавати підтримку і виділятити ресурси для Комітету прав дитини. Інших органів з прав людини, які сприяють заохоченню прав дитини, а також програмам, спрямованим на захист дітей від тієї небезпеки, яка загрожує ім найбільше, чи то дитяча праця, торгівля й контрабанда дітьми або іх викрадення, зловживання наркотичними засобами й багато інших форм експлуатації, а також відсутність піклування про дітей.

Захист і заохочення прав дитини є лише частиною загальних зусиль Організації Об'єднаних Націй щодо забезпечення здійснення всіма людьми прав людини й основних свобод, незалежно від раси, статі, мови або релігії. Ці загальні зусилля, здійснювані за допомогою угод комітетів експертів, розслідування фактів порушень, а також інформаційних програм і програм допомоги мають проводитися поряд із заохоченням прав дитини, оскільки дитина може бути по-справжньому вільною лише у вільному суспільстві, по-справжньому здоровою лише у здоровому суспільстві, й бути у справжній безпеці лише у безпечному середовищі.

Держави-учасниці, які бажають отримати допомогу у питанні виконання ними своїх обов'язків у відповідності до Конвенції про права дитини, можуть звернутися до Центру прав людини Організацій Об'єднаних Націй за спеціальною консультативною допомогою.

Женевська Декларація прав дитини є дуже важливим і прогресивним документом, оскільки вона ставить соціальні та економічні потреби (права) вище традиційних громадянських і політичних прав. Власне, з 1924 року, після прийняття Декларації, права дитини увійшли до системи міжнародного права, а сама Декларація стала наріжним каменем всього майбутнього міжнародного розвитку правових ініціатив стосовно прав дитини.

Крім того, право на достойний життєвий рівень включає всі види прав дитини, які визначаються у світовій юридичній практиці.

Дитиною вважається людина віком до 18 років. Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. У світі живе понад 1 мільярд підлітків у віці 10-18 років, що складає понад 1/5 всього населення Землі. Близько 85? підлітків живе у країнах, що розвивається.

Усі діти є рівними у своїх правах. Всі діти незалежно від походження, кольору шкіри, національності та статків батьків є рівними у своїх правах. Це особливо важливо для побудови демократичного суспільства, адже обмеження в правах за будь-якою ознакою призводить до конфліктів і суперечок не тільки між людьми, а