Правопис ненаголошених голосних, м’якого знака і апострофа

 

М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли-небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться:

- у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: поліський, волинський, військо, людськість, по-товариському, по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -іньк-: рученьки, гарненький, голівонька, свіжісінький.

- Після р м'який знак пишеться тільки перед о: трьох, чотирьом, забрьоханий; а також у слові Горький (хоч вимовляється [горкий]).

- Після інших букв та після р в інших випадках м'який знак не ставиться: голуб, кров, верф, ніч, подорож, тепер, обличчя – облич, десятиріччя – десятиріч, буря – бур, зоря – зір, тюрма, Харків.

- М'який знак не ставиться перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосними: цвях, кузня, дзвякнути, кінський (хоч кінь), прип'ятський (хоч Прип 'ять), бершадський (хоч Бершадь), уманський, Уманщина (хоч Умань), промінчик (хоч промінь), безбатченко (хоч батько), Федченко (хоч Федько), Зінченко (хоч Зінько), менший, тонший.

Перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосними м'який знак вживається лише в таких випадках:

- для позначення м'якого л': їдальня, сільський, пальці, більший, Гальченко, Михальчук;

- у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якщо м'який знак є в початковій формі: скринька – в скриньці, Кузьма – Кузьмі; кицька – кицьці, кицьчин; нянька – няньці, няньчин; Зінька – Зіньці, Зіньчин; Ориська – Орисьці, Орисьчин (але: казка – у казці, землянка – в землянці, Матилинці, маланчин) ; а також у формах наказового способу дієслів: візьми – візьмімо, візьміть;

- у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м'який знак є у формі без -ся: обговорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань – станься, піднось – підносься, підводь – підводься (але: підніс – піднісся, ріс – розрісся) ;

як виняток, у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.

В іншомовних словах м'який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж'єн, Х'юстон, бар'єр).

В українських власних назвах м'який знак перед я не ставиться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.

Слов'янські власні назви прикметникового походження оформляються як українські прикметники і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком (перед цими суфіксами м'який знак вживається тільки після л) : Смирненський, Раковський, Конеський, Црнянський, Запеський, Яблонський, Ко-менський, Тайовський, Варт-Цішинський, Красицький, Полоцький, Завадзький, Джальський, Пшибильський.

М'якість приголосних перед голосними а, у, е, і, о позначаються відповідно буквами я, ю, є, і, ь: синя [син'а], синю [син' у], синє [син'е], сині [син'і], синього [син'ого]. У кінці слова і перед наступним приголосним для позначення м'якості приголосних служить буква ь.

М'якими у цій позиції можуть бути лише приголосні звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н]: молодь, кінь, тінь, скрізь, мить, стань, вітрець, осторонь.

В дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак зберігається: зберігають- зберігаються, будують- будуються, стань- станься, постачають- постачаються.

У середині слова м'якість приголосних звуків [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: козацький, товариський, призьба, боротьба, їдьте, ненька.

М'який знак зберігається у таких словах: в утворених від них Таньчин, Зіньчин, присвійних прикметниках неньчин, при відмінюванні на призьбі, неньці, козацькі, товариські, але: землянці, бо землянка, масці, бо маска.

Перед постійно м'якими або пом'якшеними і шиплячими м'який знак не ставиться: безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь) ; свято [с'в'ато], дзвякнути [дз'в'акнути], сніг [с'н'іг].

Як виняток м'який знак в цій позиції ставиться: приклади після букви л льняний, гуцульський, читальня, Гуцульщина, але: рибалці, бо рибалка, голці, бо голка у деяких Маньчжурія, тьмяний, різьбяр, словах няньчити, женьшень, бриньчати.

Після приголосних, що позначають звуки [м], [в], [б], [п], [ф], [р], [дж], [ж], [ч], [ш], [г], [ґ ], [к], [х] м'який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: багато облич (хоч обличчя), чотирма (хоч чотирьох), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря), гіркий, поставмо, насипмо, ідеш, повір, ларки (хоч ларьок), кров, сім.

Як виняток з м'яким знаком пишеться власна назва Горький.

Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки йа, йу, йе, йі, а попередній приголосний вимовляється твердо:

- апостроф вживається: з'ява [зйава], в'яз [вйаз].

- апостроф не вживається: зяблик [з'аблик], свято [с'в'ато],

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних приголосних м, в, п, б, ф, якщо ці приголосні стоять: на початку кореня м'який, в'язка, зв'язати, п'ятьох; після голосного: риб'ячий, солов'ї, здоров'я; після р арф'яр, сурм'яний, черв'як.

В інших випадках після губних апостроф не ставиться: тьмяний, свято, цвях, морквяний, мавпячий.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: матір'ю [мат'ірйу], сузір'я [суз''ірйа], бур'ян [бурйан], але: буряк [бур'ак], зоря [зор'а], гарячий [гар'ачий].

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які закінчуються на приголосний від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-: між'ярусний, від'ємний, роз'єднати, з'їзд, без'ядерний.

В українській мові існує особливий знак – апостроф, що позначається однією рисочкою: з'єднання, розв'язок.

Іноді його помилково позначають через символ слабкого наголосу ‘ або за допомогою подвійних лапок «. Проте таке позначення є некоректним і призводить до помилок програм, що розпізнають текст, перевіряють синтаксис і таке інше.

Знак апострофа вживається для передачі роздільної вимови приголосних, котрі не зливаються з наступними звуками: комп'ютер, об'єкт, з'єднання.

У російській мові в аналогічних ситуаціях використовується Ъ (твердий знак).

 

 

- після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї: п'ять, дев'ять, ім'я, зв'язок, пам'ять

- після префіксів, котрі закінчуються на приголосні перед я, ю, є, ї: з'єднання, від'ємний, під'їзд

- після р перед я, ю, є, ї, якщо в них чути звук й: кар'єра, матір'ю, міжгір'я

- в іншомовних словах, якщо там чути звук й: прем'єра, ін'єкція, Х'юстон.

Апостроф не ставиться, і вимова є плавною, а не роздільною:

- якщо букви я, ю, є, ї передають м'якість попереднього приголосного: цвях, свято, тьмяний, дзвякнути в іншомовних словах, якщо вони вимовляються не роздільно: нюанс, бюджет, кювет, гравюра.