Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень

Актуальність теми дослідження. Важливість міжнародного повітряного простору, а також національного повітряного простору полягає в його інтенсивному використанні в транспортних цілях, що об'єктивно потребує точної регламентації такої діяльності як на національному, так і міжнародному рівні й обумовлює розробку технічних вимог до неї. На міжнародному рівні постійно існує потреба регламентувати регулярні, транзитні польоти повітряних суден, спільні міжнародні польоти з території однієї на територію іншої держави, із транзитом через територію третьої держави або без такого з використанням міжнародного повітряного простору.

Виконання міжнародних повітряних перевезень засновується на повазі національного суверенітету, наслідком якого є надання та регулювання державою прав на перевезення. Проте на сучасному етапі діяльність у сфері міжнародного повітряного транспорту характеризується послабленням урядового контролю за здійсненням міжнародних повітряних перевезень та залученням іноземних авіаперевізників до здійснення перевезень через свою територію. Можна говорити про виникнення нової тенденції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, пов’язаної з лібералізаційним підходом стосовно надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Проявом цього є укладання двосторонніх та регіональних угод про повітряне сполучення, які містять лібералізаційні положення.

Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті спрямування зовнішньої політики України на інтеграцію до Євросоюзу, що викликає необхідність гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС, у тому числі, й в сфері повітряного транспорту. Важливим засобом подолання труднощів і перешкод правового характеру на цьому шляху є розробка типової угоди про повітряне сполучення у відповідності із вимогами Європейського Співтовариства з метою укладання нових або зміни вже існуючих двосторонніх договорів про повітряне сполучення з державами-членами Євросоюзу. Це сприятиме входженню України до єдиного європейського простору, правовий режим якого регулюється нормами, спільними для всіх країн-учасниць. 

Щодо джерельної бази з вивчення проблеми міжнародних повітряних перевезень серед представників української школи права можна відзначити роботи таких фахівців у галузі повітряного права, як Дахно І.І., Діковська І. А., Добідовська Я.О., Переверзева С.О., Гайворонського В. М., Жушмана В. П.,  Максютенко І.Є., Павлишин О.Я., Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В., Фединяк Г. С., Юлдашев О. Х. та ін.

Проте питання комерційного використання повітряного простору та становлення комерційних прав в українській науці міжнародного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалися як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Практично відсутні й праці, присвячені дослідженню правових механізмів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.

Об’єкт дослідження - міжнародні правовідносини при наданні та обміні правами доступу до ринку повітряних перевезень.

Предмет дослідження - міжнародно-правові акти, які закріплюють та регулюють міжнародні повітряні перевезення, головним чином Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Угода про міжнародний повітряний транспорт 1944 року, Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, регіональні та двосторонні угоди про повітряне сполучення, а також національні правові акти України та її двосторонні угоди про повітряне сполучення, які регламентують взаємодію правової системи України із системою міжнародного повітряного права.

Мета роботи - проведення комплексного дослідження правових аспектів регулювання міжнародних повітряних перевезень на основі аналізу основних міжнародних та внутрішніх документів та правових принципів.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

• проаналізувати джерела правового регулювання міжнародних повітряних перевезень: Варшавську конвенцію, Монреальські угоди та Гвадалахарська уніфікуюча конвенція;
• окреслити органи регулювання міжнародних повітряних перевезень та принципи міжнародного повітряного права;
• провести аналіз правових механізмів лібералізації повітряних перевезень;
• дослідити договірно-правову практику України у сфері міжнародних повітряних перевезень;
• розглянути перспективи розвитку правової бази та законодавства в галузі повітряних перевезень в контексті інтеграції України в євро-пейський простір.

Методи дослідження. У процесі виконання поставлених у роботі завдань використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу дослідження роботи покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями, зокрема: історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи дослідження. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, загальний обсяг роботи складає 32 сторінки.