Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

Предмет:

Тип роботи:

Доповідь

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

“Про Північнокримську експериментальну економічну зону “Сиваш”; від 18 червня 1998 р. “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”; від 18 червня 1998 р. “Про спеціальну економічну зону “Славутич”; від 9 грудня 1998 р. “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” та ін. Постанови Кабінету Міністрів України: – від 27 липня 1998 р. № 1147 “Про прикордонний режим”; – від 7 червня 1999 р. № 982 “Про порядок затвердження і реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони “Яворів”; – від 18 червня 1999 р. № 1065 “Про затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, для яких встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області”; – від 9 серпня 1999 р. № 1441 “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”; – від 7 жовтня 1999 р. № 1860 “Про порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони “Славутич”; – від 27 серпня 2000 р. № 1345 “Про спеціальну (вільну) економічну зону “Порто-франко” на території Одеського морського торговельного порту”; – від 4 жовтня 2000 р. № 1507 “Про порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”; – від 28 грудня 2000 р. № 1901 “Про спеціальну економічну зону “Миколаїв” та ін. Відомчі нормативно-правові акти: – Наказ Державної податкової адміністрації України від 31 березня 1999 р. № 162 “Про затвердження Порядку визначення прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів суб'єктами спеціальної економічної зони “Яворів”, та складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності”; – Наказ Державної податкової адміністрації України від 7 червня 1999 р. № 290 “Про затвердження Порядку обчислення прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів суб'єктами спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”, та складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності”; – Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 травня 2000 р. № 266 “Про затвердження Порядку обчислення прибутку суб'єктів спеціальної економічної зони “Рені”, одержаного від реалізації інвестиційного проекту” та ін.

3. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон

Згідно із Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ: - зовнішньоторговельні зони – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади; - комплексні виробничі зони – частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв; - науково-технічні зони – це ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів – технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів; - туристично-рекреаційні зони – це ВЕЗ, які створюються у регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу; - банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України; - зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Крім зазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів. ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження ВЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни). Статус і території ВЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначає Верховна Рада України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються статтями 5-7 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних