+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок:
24
Мова:
Українська
Ціна:
120 грн.
ПЛАН
ВСТУП
1. Правила щодо тези й антитези та їх значення для юридичного доказування
2. Правила щодо аргументів та демонстрації. Їх роль у судовій практиці
3. Задачі
3.1. Визначте тип відношення між поняттями і зобразіть його за допомогою колових схем: прокурор, співробітник органів юстиції, суддя.
3.2. Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні – то яке правило порушено): "Державна зрада – діяння, вчинене громадянином України на шкоду сувернітету і державній безпеці Украни: перехід на бік ворога у воєнний час або шпигунство".
3.3. Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли ні – то яке правило порушено): "Умовиводи поділяються на на дедуктивні, індуктивні, демонстративні та умовиводи за аналогією".
3.4. Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): "Серед слухачів нашої групи є такі, що не мають жодного стягнення". Записати судження, несумісне з ним.
3.5. Формалізувати судження: "Відбитки пальців на вікні та на дверях можуть належти К чи С".
3.6. Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні: "Всі слухачі факультету №1 Національної академії внутрішніх справ України – працівники органів внутрішніх справ. Ю. – слухач факультету №1 академії. Отже, Ю. працівник органів внутрішніх справ".
3.7. За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом така формула: (А v B) ≡ (В v A).
3.8. Наведіть приклад недемонстративного умовиводу.
3.9. По слідству є такі дані:
- якщо до злочину причетний А, то його співучасником міг бути В або С (або вони обидва);
- версія про участь підозрюваного С та справедливість свідчень D несумісні (хоча можуть виявитися одночасно хибними);
- якщо В – злочинець, то свідок Е дав неправдиві свідчення;
- доведено правдивість свідчень D та хибність свідчень Е.
Чи брав А участь у вчиненні злочину? Розв’язок подайте у формалізованому вигляді.
3.10. Побудуйте апагогічне доведення тези Т, спираючись на аргументи: 1) В → С; 2) A → С v T; 3) A → B; 4) T v A.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ:
Доведенням називається інтелектуальна операція, що полягає у встановленні істинності певного судження через його виведення з інших суджень, істинність яких вважається встановленою до цієї операції і незалежно від неї.
Аргументація у найбільш широкому розумінні слова — це процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.
Обгрунтування може здійснюватися різними способами:
- положення можуть бути обгрунтовані шляхом безпосереднього звернення до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Саме такий спосіб дуже часто застосовується у природничих науках;
- обгрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань (доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб переважно притаманний гуманітарним наукам.
У курсі логіки вивчається саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обгрунтування, обстоювання певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на підставі використання інших положень.
Метою роботи є визначення основних напрямків досліджень процесу аргументації в теорії аргументації; зясування суті доведення в логіці та його співвідношення з процесом доказквання в кримінальній справі; визначення основних видів логічного доведення.
Список використаних джерел:
- Тофтул М. Г. Логіка. 2-е видання. - К.: Академія, 2006. - 400 с.
- Гетманова А.Д. Учебник по логике. - М.: «ВЛАДОС», 1995. - 303 с.
- Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. - 255 с.
- Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических факультетов и институтов. - М.: Юристъ, 1995. - 256 с.
- Свинцов В.И. Логика. - М.: Просвещение, 1987. - 353 с.
- Хоменко В.І. Логіка для юристів. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 224 с.