Предмет конфліктології як науки

3. Будьте відкритими для нової інформації. Під час переговорів слід бути уважними навіть до дрібниць.

4. Енергійно досягайте своїх цілей. 

5. Визначайте крайній термін рішення.

Слід враховувати і те, що конфлікт може бути вирішений в атмосфері „найбільшої діловитості”. Насамперед сторони залишились незадоволеними, хоча на рівні „раціо” загальне рішення знайдене, але залишились емоції. Таким чином, зовсім усунути та загладити конфлікт неможливо. Одначе керівник може значно підвищити шанси спільного розв’язання конфлікту, якщо при обговоренні конфлікту він своєю поведінкою дає зрозуміти, що вважає конструктивний конфлікт нормальним явищем, і, беручи участь в його вирішенні, виступає не як домінуюча сила, а нарівні з усіма.

Більшості конфліктів можна запобігти. Треба лише дотримуватися деяких правил:

Визнавати одне одного.

Слухати, не перебиваючи.

Показувати розуміння ролі іншого.

Зрозуміти, як інший сприймає конфлікт, як він себе при цьому почуває.

Чітко формулювати предмет обговорення.

Знаходити загальні точки зору.

З’ясувати, що вас роз’єднує.

Після цього знову проаналізувати зміст конфлікту.

Шукати спільне рішення.

Прийняти спільне „комюніке”.

Існує чи мало помилок, що допускають опоненти при обговоренні конфлікту, яких треба уникати.

Це такі:

партнер висуває як помилку іншого свою власну;

партнер не розкриває повністю свої потреби та очікування;

партнер викликає на „двобій”;

поведінка партнера визначається виключно тактичними міркуваннями;

партнер ховається за „виробничою необхідністю”;

партнер наполягає на визнанні своєї влади;

партнер згадує найбільш слабкі місця опонента, старі кривди.

 

 

Переговори передбачають широкий аспект спілкування, що охоплює чимало діяльності індивіда. Як метод вирішення конфліктіві переговори являють собою набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємоприйнятних рішень для сторін, які конфліктують.

Щоб переговори відбулися, потрібно:

існування взаємозалежних сторін, які беруть участь у конфлікті;

відсутність значної відмінності в силі суб’єктів конфлікту;

відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;

участь у переговорах сторін, які реально можуть прийма рішення в наявній ситуації.

Вважається, що доцільно вести переговори з тими силами, які мають владу в цій ситуації.

Правильно організовані переговори проходять послідовно кілька етапів:

підготовка до початку переговорів (до відкриття);

попередній вибір позиції (першочергові заяви учасників про їхні позиції в переговорах);

пошук взаємоприйнятного рішення (психологічне осмислення, встановлення реальної позиції опонента);

завершення (вихід із кризи, що виникла, чи так званого переговорного глухого кута).

Для переговорів важливо зібрати й осмислити дані про партнера, з яким відбуватимуться переговори. При цьому варто звернути увагу на такі питання:

який інтелектуальний рівень партнера;

чому він надає особливого значення;

яку мету ставить перед собою;

що змушує його відстоювати саме цю позицію, домагатися саме цієї мети на переговорах;

що може відхилити партнер по перегорах;

чому саме він може відхилити мою пропозицію.

Як бажано поводитися під час переговорів, що вони виявилися результативними:

які дії бажано допускати при спротиві партнера на переговорах;

якими аргументами можна спонукати партнера змінити його позицію;

які поступки можливі з мого боку.

Перший етап – підготовка до початку переговорів.

Перед початком переговорів необхідно провести належну підготовку: здійснити діагностику стану справ, вивчити сильні та слабкі сторони учасників конфлікту, спрогнозувати розстановку сил, визначити, хто саме вестиме переговори та інтереси яких груп вони представлятимуть. Важливо сформулювати свою мету й можливі результати участі в переговорах:

у чому полягає основна мета проведення переговорів;

які варіанти наявні;

якщо угоди не буде досягнуто, то як це позначиться на інтересах обох сторін;

у чому полягає взаємозалежність опонентів і як це виявляється.

Доцільно продумати такі процедурні питання:

коли саме проводити переговори;

скільки часу на них відвести;

де найкраще їх проводити;

яка очікується атмосфера;

чи можливі у майбутньому добрі відносини з опонентом тощо.

Досвідчені переговорники вважають, що від правильно організованої підготовчої стадії на 50% залежить успіх усієї діяльності з підготовки та проведення переговорів.

Другий етап переговорі в – вибір позиції. Ця стадія дає змогу показати опонентам, що їхні інтереси вам відомі і ви враховуєте, а також визначити поле для маневру й спробувати залишити в ньому як найбільше місця для себе. Переговори мають проходити в присутності посередника, він же повинен кожній стороні дати можливість висловити свою думку. Посередник пропонує прийняти рішення більшістю голосів, через консенсус. На початку переговорів ймовірними є різні тактичні ходи:

вияв агресивності для тиску на опонента у вигляді наступу;

щоб досягти взаємовигідного компромісу можна використати маленькі поступки та встановлення конкретних термінів;

для досягнення незначного домінування можна спробувати подати нові факти й використати маніпуляції;

встановлення позитивних особистих стосунків: створення дружньої атмосфери; сприяння неформальним обговоренням; прояв зацікавленості в успішному завершенні переговорів; прагнення не втрати «свого обличчя»;

для досягнення процедурної легкості необхідно шукати нову інформацію та спільні альтернативні рішення.

Третій етап переговорів полягає у пошукові взаємоприйнятних рішень у психологічних змаганнях і маніпулюванні. Мета ж кожного учасника – збереження рівноваги або незначне домінування.