Предмет, методологія та завдання історії економіки та економічної думки

підприємств, товариств різного рівня відповідальності. Почали створюватись фермерські господарства. В умовах відсутності цілісної концепції переходу від тоталітарного до демократичного суспільства багато прийнятих в Україні законів виявилися відірваними від життя і не спрацювали. Ставши незалежною політично, Україна опинилася з дуже слабкими енергетичними ресурсами. Функціонування її господарства залежало від поставок російських нафти і газу. У січні 1992 р. Росія підвищила ціни на товари масового вжитку, змусивши Україну до такого ж кроку. Розрив всесоюзних економічних зв’язків поглибив кризу у промисловому виробництві. Після вимушеного відпуску цін в Україні проводилась проінфляційна політика, для якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна емісія, ріст цін, обвальне падіння реальних доходів більшості населення. Уряд практично не робив спроб жорсткої грошово-кредитної політики. В результаті, восени 1992 р. (прем’єр-міністр В. Фокін), місячна інфляція перейшла межу 50%, тобто стала гіперінфляцією. Найбільший спад відбувся у транспорті, с/г, м/б, хімічній промисловості. Особливо вибухового характеру набуло зростання цінна товари широкого вжитку, які в 1992 р. піднялися більше як в 30 разів. 13 жовтня 1992 року Верховна Рада затвердила нового прем’єр-міністра Л. Кучму. Новий уряд прийняв принципове рішення про вихід з рубльової зони. В країні була введена власна національна валюта – карбованець, що давало можливість оздоровити фінансову систему і зупинити падіння виробництва. На початок 1993 р. Кучма одержав надзвичайні повноваження на 6 місяців для здійснення свого плану економічних реформ. Але це не привело до позитивних змін в економіці. Інфляція до осені досягла рівня 70% в місяць. Намагання уряду стабілізувати становище шляхом відновлення командно-адміністративної системи управління державними підприємствами лише віддалило Україні від цивілізованої економіки. 21 вересня 1993 року Верховна Рада за проханням Кучми звільнила його від обов’язків прем’єр-міністра. Уряд очолив сам Президент, а обов’язки прем’єр- міністра виконував Ю. Звягільський. Тактика нового Кабінету Міністрів полягала у посиленні регуляцій і податків. Громадяни повинні були віддавати державі 90% місячної зарплати. У 1993 р. рівень інфляції в Україні, за оцінкою Світового банку, був найвищим у світі. В 1994 р. економіка країни виявилася на межі краху. Фінансова система виявилася практично зруйнованою. Капітальні вкладення у 1994 р. знизились на 57%. Ціни порівняно з 1991 р. зросли в 102 рази. Загострення протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади, яке закінчилося рішенням обох сторін достроково припинити свої повноваження. Намагання здійснити радикальні політичні та економічні реформи руками бюрократично-адміністративних структур, проти яких ця реформа була спрямована були приречені на невдачу. 12. 2. Економічна політика в ІІ пол. 90-х рр. – поч. ХХІ ст. Влітку 1994 року новим Президентом України було обрано Л. Кучму. В жовтні Президент проголосив стратегію економічних перетворень, яка передбачала звільнення цін, обмеження державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої і зовнішньої торгівлі, введення суворої монетарної політики, масову приватизацію великих підприємств і проведення земельної реформи. В українській економіці намітились певні позитивні зрушення. Почалася приватизація. Другим важливим підсумком прискорення економічних реформ було досягнення в 1996 р. фінансової стабілізації. В результаті темпи зростання цін почали зменшуватись з 400% в 1992 р. до 40% в 1996р. У вересні 1996 р. була проведена грошова реформа. ЇЇ суть полягала у фактичній деномінації в 100 тис. разів карбованця, який був в обігу, та заміна його гривнею. Разом з тим було здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, почав розвиватися ринок цінних паперів. Але економічну кризу подолати не вдалося. Складною залишалась фінансова ситуація більшості промислових підприємств. В 1997 р. збитковим було кожне друге підприємство (в 1995 – кожне 5-те, в 1990 р. – кожне 11-те). Платіжна дисципліна відсутня: почалася масова бартеризація економіки. Головна причина переходу на бартер: поганий стан обігових засобів та гостра нестача готівки. Криза значно вплинула на інвестиційну сферу, що проявилося у падінні норм прибутків, зниженні національного доходу. За підрахунками експертів, для нормального розвитку української економіки потрібно було 40-50 млрд. дол. – основний розрахунок робиться на притік іноземних інвестицій. Негативним фактором для розвитку економіки був великий зовнішній борг. Сюди додається заборгованість з виплати пенсій, зарплат, соціальних виплат. В 1997 р. вперше проявилася різниця в ефективності роботи державних підприємств та акціонерних товариств (АТ). Дані економічних досліджень за галузями, в яких державний сектор не регулює ціни, свідчать, що при загальному для обох груп погіршенні об’ємних показників недержавні підприємства краще використовували працю і капітал, досягли вищої рентабельності. Аналогічні процеси відбувалися і у с/г, де колективні підприємства втратили свої позиції. Масова приватизація привела до розподілу власності серед дрібних акціонерів і переважанню працівників в структурі власності більшості приватизованих підприємств, значного розкрадання державного майна. Як наслідок, в Україні, за словами економіста Пасхавера, спостерігається процес формування бюрократичного капіталізму, коли бюрократія визначає темпи, пропорції, якість створення і відтворення приватного капіталу. У 1999 рік українська економіка ввійшла з проблемами, які мають тенденцію до загострення. Спостерігалося постійне зростання цін на основні продукти та споживчі товари. Збільшилась чисельність офіційно зареєстрованих безробітних, що становила на 1999 р. – 1, 5 млн. чол. Втрата виробниками обігових засобів, як один з найважчих наслідків завищеного оподаткування, привела до зниження конкурентоздатності продукції: підприємства закуповують дорожчу сировину, енергоносії шляхом невигідного бартерного обміну, що звужує попит на вітчизняні товари. Кредитування стримується через великий ризик неповернення взятих кредитів. Таким чином,