Проблеми фізичного виховання школярів через призму поглядів учителя

У статті розглядаються окремі проблеми сучасного фізичного виховання в школах промислового мегаполісу. Застосований метод анонімного анкетування серед вчителів визначив їх професіональний потенціал, рівень і якість викладання предмету, відношення школярів до занять, підстави незадовільного здоров’я та фізичного розвитку школярів.

Ключові слова: учитель, фізичне виховання, професіоналізм, фізичний розвиток, мотив, рухова активність.

 

Шутько В. В. Проблемы физического воспитания школьников через призму взглядов учителя.

В статье рассматриваются отдельные проблемы современного физического воспитания в школах промышленного мегаполиса. Примененный метод анонимного анкетирования среди учителей определил их профессиональный потенциал, уровень и качество преподавания предмета, отношение школьников к знаниям, основания неудовлетворительного здоровья и физического развития школьников.

Ключевые слова: учитель, физическое воспитание, профессионализм, физическое развитие, мотив, двигательная активность.

 

Shutko V. Problems of physical education in schools in the light of the views of the teacher.

This paper discusses some problems of modern physical education in schools, industrial metropolis. The method of anonymous survey among teachers identified their professional capacity, level and quality of teaching the subject, the ratio of students to the knowledge bases of poor health and physical development of students.

Keywords: teacher, physical education, professionalism, physical development, tune motor activity.

 

Сучасний стан здоров’я, фізичного розвитку, фізичної підготовки та функціональних можливостей українських дітей турбує все доросле населення країни, починаючи з батьків, педагогів, медиків і закінчуючи керівниками державних структур.

С. В. Ткачук [4, с. 307] на підставі посилань на роботи Когут І. А. (2006), Круцевич Т. Ю. (2005), Бар-Ор О. (2009) та ін., причинами цих негативних фактів вбачає невідповідність рухової активності більшості школярів фізіологічним нормам, що забезпечують належний рівень фізичного стану дітей і підлітків.

У сучасних умовах, важливим завданням школи в роботі зміцнення здоров’я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в навчальному закладі та вдома. У зв’язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в школі, а також самостійні заняття вдома з метою підвищення рухової активності, зміцнення здоров’я поліпшення фізичної підготовленості підлітків [5, с. 313]

Актуальність вказаного напрямку педагогічної діяльності пов’язана з низькою ефективністю традиційних підходів до організації навчально – виховного процесу з фізичного виховання школярів [3, с. 65], з розв’язанням комплексної проблеми ставлення і подальшого розвитку системи фізичного виховання в сучасній школі [2, с. 10]

Наукова література має достатньо матеріалу пов’язаного з виниклою проблемою. Але, як часто буває, ми забуваємо дізнатися думку і бачення ситуації що склалася у самого головного учасника цього процесу – вчителя, який одноосібно відповідає за всю спортивно – масову, оздоровчу і навчально – виховну частину фізичного виховання в школі.

Вчитель, повинен бути на вершині вивчення і вирішення даної проблеми, мати чіткий педагогічний інструментарій, що дасть змогу проаналізувати та ефективно здійснювати процес формування фізичної культури дитини. [1, с. 26]

Мета статті – аналіз проблем фізичного виховання в школах промислового мегаполісу, вивчення окремих складових рівня і якості викладання предмету, професіоналізму вчителів, відношення школярів до занять і причин погіршення фізичного розвитку і здоров’я дітей шкільного віку через призму поглядів учителів фізичної культури.

Збір інформаційного матеріалу проводився методом анкетування. Вибір анкетування серед учителів був насамперед визначений з причини їх безпосередньої обізнаності про всі позитивні та негативні сторони шкільного предмету – фізичне виховання. Для більш правдивих і об’єктивних відповідей учителям було запропоновано надати відповіді в анонімній анкеті.

Інформативність матеріалу розподілялась на декілька модулів на базі яких проводився моніторинг:

• Кадровий склад і професіональний рівень учителів;
• Рухове навантаження учнів в шкільному режимі;
• Адміністративне забезпечення фізичного виховання;
• Учитель і його предмет;
• Урок і його зміст;
• Рівень фізичного розвитку та здоров’я і причини їх погіршення у школярів;
• Мотивація школярів до занять фізичною культурою.

Результати відповідей вчителів визначили, що в школах міста, в середньому працює по 2 педагога з фізичної культури. 85% опитаних мають вищу освіту, та не всі з них мають спеціальну, кожен другий учитель – жінка. Але в той же час 15% учителів шкіл, є сумісниками. Отже, позитивна сторона підбору кадрів – це те, що в школах рівна кількість вчителів чоловіків та жінок, що доцільно в плануванні учбового процесу по віково – статевим особливостям учнів і їх інтересів. Але турбує брак учителів з вищою спеціальною освітою і велика кількість сумісників, що природно позначається на якості проведення занять.

Визначаючи рухове навантаження відведене для вивчення предмета «фізична культура» у школі, можна говорити про її відповідність передбаченим нормам МОН.

У позаурочний час учні відвідують шкільні секції, з розрахунку 1 секція на одного вчителя з охопленням 17% учнів від загальної кількості. Та на жаль навіть такий показник є не у всіх школах. У 30% шкіл міста секційна робота не проводиться, і на думку вчителів через відсутність фінансування цього напрямку роботи з учнями.

Неоднозначну оцінку визначають вчителя і в адміністративному забезпеченні фізичного виховання. Так, на запитання про ставлення адміністрації школи до проблем фізичного виховання позитивну відповідь дали 80, 5%, а негативну- 19, 5%, але в той же час на питання, чи забезпечує адміністрація школу спортивним інвентарем, негативно відповіли більшість вчителів.