Проблеми міжособистісного спілкування підлітків

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що сучасний період розвитку суспільства, пов’язаний з підвищенням ролі діалогічних форм взаємодії в розв’язанні соціально-економічних і науково-технічних проблем, визначив дефіцит особистостей, здатних творчо вирішувати проблеми. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває проблема підвищення інтелектуального потенціалу підлітків, розвитку їх діалогічного мислення.

Підлітковий вік - це період фізичних, психологічних, соціальних і інтелектуальних змін. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення, з’являються елементи дорослості в результаті перебудови організму, самосвідомості, відносин з дорослими і товаришами, способів соціальної взаємодії з ними, інтересів, пізнавальної і учбової діяльності, зміст морально-етичних норм, діяльності і відносини. 

Розвиток особи в підлітковому періоді характеризується двома протилежними тенденціями: з одного боку, встановлюються все більш тісні індивідуальні відносини, посилюється орієнтація на групу, з іншого - відбувається ускладнення внутрішнього світу і формування особових властивостей. Риси ще незрілої особи підлітка більше виявляються в типі акцентуації характеру, на базі якого ще належить сформуватися особі в процесі соціалізації. 

Підлітковий вік також характеризується важливими змінами в соціальних зв’язках і соціалізації, оскільки переважаючий вплив сім’ї поступово замінюється домінуванням групи однолітків, виступаючої джерелом референтних норм поведінки і отримання певного статусу. Входження в групу однолітків вимагає встановлення певних міжособистісних відносин.

 За відсутності розвиненого внутрішнього самоконтролю у підлітків більшою мірою, ніж у дорослих, виявляється той тип поведінки і міжособистісних відносин, який визначається провідною індивідуально-особовою тенденцією і наявністю акцентуації характеру.

Довгі роки психологи і педагоги надавали основну увагу спілкуванню дітей з дорослими. Провідна роль дорослої в психічному розвитку дитини безперечна. Це підтверджується дослідженнями (Л.С.Виготського, А.В.Запорожця, Д.Б.Ельконіна і ін.). Проте яка роль дорослого, в житті підлітка і яке, значення має у підлітка спілкування з однолітками? Це питання, цікавив психологів завжди, і на нього немає остаточної відповіді, тому це питання вивчається і сьогодні. А також, те, що втрачає дитина, що росте без взаємодії з ровесниками, і що він придбає в спілкуванні, і яке ж виховання переважно - сімейне або суспільне - і що ефективніше - виховувати дитину без контактів з однолітками або ці контакти вносять щось нове в його психічний розвиток. 

Оскільки ми порушили проблему спілкування. Слід відзначити, що її розробка, пов’язана з працями А.Н. Леонтьєва, який вважав, що спілкування - певний бік діяльності, бо воно існує у кожній діяльності в якості її елементу. Соковкін В.К. аналізує людське спілкування як взаєморозуміння, як комунікацію, як діяльність, як відносини та як взаємовплив. Б.Г. Ананьєв підкреслював, що головною характеристикою спілкування, як діяльності є те, що через неї людина будує свої взаємовідносини з іншими людьми.

Значення спілкування з боку вікової психології розглядались як у зарубіжній, так і в радянській психології. Представник гештальтпсихології К. Левін розглядав спілкування в юнацькому віці з точки зору соціально-психологічного явища.

Левін вважав, що в цьому віці розширюється життєвий світ юнака, коло його спілкування, групова прихильність до типу людей, на яких вони орієнтуються.

В радянській психології Ельконін Д.Б. розглядає значення спілкування в старшому шкільному віці з позиції культурно-історичної теорії. Ельконін визначав, що в підлітковому віці спілкування є ведучим видом діяльності, але і в юнацькому віці воно не губить свого значення. Дякуючи спілкуванню, юнаки будують відносини, включаються в різноманітні види діяльності. Всі дослідники (Виготський Л.С., Божович Л.М., Кон І.С. ті інші психологи) так чи інакше сходяться у визнанні того великого значення, яке має для старших школярів спілкування з однолітками. Для хлопців цього віку важливо не тільки бути поруч з однолітками, але і, головне, займати серед них задовольняючий їх стан.

Як показує дослідження І.С. Кона, саме невміння, неможливість добиватись такого стану часто є причиною недисциплінованості та правопорушень юнаків. Це супроводжується підвищеною конфліктністю хлопців за відношенням до своїх груп, членами яких вони постають.

Значення для юнаків та дівчат їх рідних та однолітків принципово неоднакове в різних сферах діяльності. При їх потязі до самостійності, юнаки потребують життєвого досвіду старших.

Підлітковий вік відноситься до числа кризових періодів онтогенезу, пов’язаних з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності і системи взаємостосунків індивіда. Основу формування нових психологічних і особових якостей підлітків складає спілкування в процесі різних видів здійснюваної ними діяльності (учбової, виробничої діяльності, занять різними видами спорту, творчості і інше). 

Поведінка  підлітків по самій суті своїй є колективно - груповою. На думку багатьох психологів, спілкування в підлітковому віці набуває характеру провідної діяльності. Проте розвинена потреба в спілкуванні у підлітків по різному. У одних вона виражається в хворобливій необхідності постійно знаходитися в своїй компанії, неможливості переносити самоту. 

Іншим, навпаки, потрібен досить невеликий об’єм контактів з людьми, вони вважають за краще проводити час наодинці з собою. А це в свою чергу залежить від самої людини, тому що одним спілкуватися легко, а для інших кожен контакт, особливо з новою людиною, подібний рішенню важкої математичної задачі. Причини цього можуть бути різними. Одні дійсно від природи, не дуже товариські або захоплені якоюсь ідеєю настільки, що кожен контакт, з іншою людиною для них - втрата часу. Інші бояться спілкування з людьми, тому, що це раніше не вдавалося. 

Потреба в емоційних контактах, як правило, багато в чому залежить від того досвіду, який склався у юної людини. 

Об’єкт дослідження: закономірності спілкування в підлітковому віці.

Предмет роботи: міжособистісне спілкування підлітків.

Мета роботи: виявити специфічні особливості спілкування підлітків з однолітками, батьками, вчителями та експериментально їх вивчити.

Гіпотеза роботи: на рівень комунікативних особливостей підлітків впливають характерологічні особливості, внаслідок чого можуть виникати проблеми в спілкуванні. Складена нами психокорекційна програма сприяє профілактиці та подоланню труднощів спілкування підлітків. 

Завдання роботи: складання та апробація психокоректувальної програми по профілактиці і подоланню труднощів спілкування підлітків.

Методи роботи: аналіз психологічної літератури з даної проблеми, характеристика розвитку особистості дітей підліткового віку, обґрунтування міжособистісних відносин і їх особливості в підлітковому віці.

Практичне значення полягає в тому, що розкриття соціометричного статусу має значення для виявлення переважаючого стилю спілкування. Гадаємо, що розкриття цих питань допоможе знайти конкретні способи корекції взаємовідносин підлітків.

Структура роботи: робота складається з двох розділів (теоретичної і практичної частини), вступу, висновків і списку використаних джерел. Вступ містить визначення актуальності, значення роботи та структури дослідження. В першому розділі здійснено аналіз проблеми міжособистісного спілкування підлітків у психолого-педагогічній вітчизняній і зарубіжній літературі. В другому розділі описується суть дослідження і результати. Висновки містять аналіз результатів.