Проблеми Світового океану

 

Нафта і нафтопродукти

Пестициди

Синтетичні поверхнево-активні речовини

Сполуки з канцерогенними властивостями

Важкі метали

Скидання відходів у море з ціллю поховання (дампінг)

Теплове забруднення

Список літератури

 

 

Нафта являє собою в’язку маслянисту рідину, що має темно-коричневий колір і володіє слабкою флуоресценцією. Нафта складається переважно з насичених аліфатичних і гідроароматичних вуглеводнів. Основні компоненти нафти – вуглеводні (до 98%) – підрозділяються на 4 класи:

1. Парафіни або алкени (до 90% від загального складу) – стійкі речовини, молекули яких виражені прямим і розгалуженим ланцюгом атомів вуглецю. Легкі парафіни мають максимальну летючість і розчинність у воді.

2. Циклопарафіни (30-60% від загального складу) – насичені циклічні сполуки з 5-6 атомами вуглецю в кільці. Крім циклопентану і циклогексану в нафті зустрічаються біцикличні і поліциклічні сполуки цієї групи. Ці сполуки дуже стійкі і погано піддаються біологічному розкладу.

3. Ароматичні вуглеводні (20-40% від загального складу) – ненасичені циклічні сполуки ряду бензолу, що містять у кільці на 6 атомів вуглецю менше, ніж циклопарафіни. У нафті присутні летючі сполуки з молекулою у виді одинарного кільця (бензол, толуол, ксилол), потім біцикличні (нафталін), напівциклічні (пірен).

4. Олефіни (алкени) – (до 10% від загального складу) – ненасичені нециклічні сполуки з одним чи двома атомами водню в кожного атома вуглецю в молекулі, що має прямий чи розгалужений ланцюг.

Нафта і нафтопродукти є найбільш розповсюдженими забруднюючими речовинами у Світовому океані. До початку 80-их років в океан щорічно надходило близько 16 млн. т. нафти, що складало 0, 23% світового видобутку. Найбільші втрати нафти зв’язані з її транспортуванням з районів видобутку.

Аварійні ситуації, злив за борт танкерами промивних і баластних вод, – усе це обумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. У період за 1962-79 роки в результаті аварій у морське середовище надійшло близько 2 млн. т. нафти. За останні 30 років, починаючи з 1964 року, пробурено близько 2000 свердловин у Світовому океані, з них тільки в Північному морі 1000 і 350 всього обладнано.

Через незначні витоки щорічно губиться 0, 1 млн. т. нафти. Великі маси нафти надходять у моря по ріках, з побутовими і зливовими стоками. Обсяг забруднень з цього джерела складає 2, 0 млн. т/рік. Зі стоками промисловості щорічно попадає в океан 0, 5 млн. т. нафти. Потрапляючи в морське середовище, нафта спочатку розтікається у вигляді плівки, утворюючи шари різної потужності. По кольору плівки можна визначити її товщину:

 

Зовнішній виглядТовщина, мкмКількість нафти, л. /кв. км. 

Ледь помітна0. 03844

Сріблистий відблиск0. 7688

Сліди забарвлення0. 152176

Яскраво забарвлені розводи0. 303352

Тьмяно пофарбовані1. 0161170

Темно пофарбовані2. 0322310

 

Нафтова плівка змінює склад спектру й інтенсивність проникнення у воду світла. Пропускання світла тонкими плівками сирої нафти складає 11-10% (280 нм), 60-70% (400 нм). Плівка товщиною 30-40 мкм цілком цілком поглинає інфрачервоне випромінювання. Змішуючись з водою, нафта утворює емульсію двох типів: пряму «нафта у воді» і зворотну «вода в нафті». Прямі емульсії, складені крапельками нафти діаметром до 0, 5 мкм, менш стійкі і характерні для нафт, що містять поверхнево-активні речовини. При видаленні летучих фракцій нафта утворить зворотні емульсії, що можуть зберігатися на поверхні, переноситися, викидатися на берег і осідати на дно.

 

 

Пестициди складають групу штучно створених речовин, використовуваних для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин. Пестициди поділяються на наступні групи:

1. Інсектициди – для боротьби зі шкідливими комахами.

2. Фунгіциди і бактерициди – для боротьби з бактеріальними хворобами рослин.

3. Гербіциди – проти бур’янів.

Установлено, що пестициди, знищуючи шкідників, наносять шкоду і корисним організмам і підривають здоров’я біоценозів. У сільському господарстві давно вже є проблема переходу від хімічних (забруднюючих середовище) до біологічного (екологічно чистих) методу боротьби зі шкідниками. У даний час більш 5 млн. т. пестицидів надходить на світовий ринок. Близько 1, 5 млн. т. цих речовин уже ввійшло до складу наземних і морських екосистем.

Промислове виробництво пестицидів супроводжується появою великої кількості побічних продуктів, що забруднюють стічні води. У водяному середовищі частіше інших зустрічаються представники інсектицидів, фунгіцидів і гербіцидів. Синтезовані інсектициди поділяються на три основних групи:

- хлороорганічні;

- фосфорорганічні;

- карбонати.

Хлороорганічні інсектициди одержують шляхом хлорування ароматичних і гетероциклічних рідких вуглеводнів. До них відносяться ДДТ і його похідні, у молекулах яких стійкість аліфатичних і ароматичних груп у спільній присутності зростає, усілякі хлоровані похідні хлородієну (елдрин). Ці речовини мають період напіврозпаду до декількох десятків років і дуже стійкі до біодеградації.

У водному середовищі часто зустрічаються поліхлорбіфеніли – похідні ДДТ без аліфатичної частини, що нараховують 210 гомологів і ізомерів. За останні 40 років використано більш 1, 2 млн. т. поліхлорбіфенілів у виробництві пластмас, барвників, трансформаторів, конденсаторів.

Поліхлорбіфеніли (ПХБ) попадають у навколишнє середовище в результаті скидів промислових стічних вод і спалювання твердих відходах на смітниках. Останнє джерело поставляє ПХБ в атмосферу, звідки вони з атмосферними