Проблеми та тенденції розвитку електронного бізнесу в Україні

 

 

Таке основне принципове питання, як менеджмент в системах електронного бізнесу до кінця не вирішено навіть на Заході, де розвиток електронного бізнесу відбувся набагато скорше і більш інтенсивними темпами, ніж в Україні.

Функціями менеджменту, як відомо, є наступні: визначення цілей, планування, рішення, організація, оперативний вплив, мотивація, контроль. Але ці функції в умовах електронної торгівлі мають суттєві особливості. Таке становище пов'язується з тим, що в системах електронного бізнесу всі контакти відбуваються опосередковано. Тому для того, щоб можливо було реалізовувати всі функції менеджменту, необхідно, щоб інформація в системах електронного бізнесу була «прозорою», повною та доступною для аналізу та керування нею.

Для досконалого менеджменту в системах електронного бізнесу ефективно управляти накопиченою інформацією дуже важливо.

На кожному з трьох рівнів електронного бізнесу процеси менеджменту мають свої особливості.

Рівні електронного бізнесу: Інтернет комерція (1-й рівень), електронна комерція (2-й рівень) та електронний бізнес (3-й рівень). Зрозуміло що 3-й рівень найбільш високий і передбачає наявність великої кількості складових та глобальних умов для свого функціонування.

Наприклад, на другому рівні дуже важливим моментом у менеджменті є вирішення такого питання – із переходом від звичайних традиційних методів торгівлі на електронну, закономірним процесом стане ліквідація торговельних посередників. Ці люди не залишаються без робочих місць, просто вони становляться менеджерами електронного бізнесу. Для успішного функціонування системи електронного бізнесу з її повною інфраструктурою необхідна велика кількість людей, які будуть обслуговувати її процеси. І процес підготовки таких кадрів є найвідповідальнішим в менеджменті систем електронного бізнесу.

На третьому рівні, наприклад, одним з найважливіших питань менеджменту є наступне. Отриманою внаслідок застосування нових форм інформацією необхідно ефективно керувати. І ця думка не нова – багато підприємств вже давно намагаються її реалізувати. Але в умовах збільшення обсягів інформації та її вільного розповсюдження, систематизування набуває все більшого значення. Якщо це не відбувається, підприємства та їхній персонал просто «зломляться» під вантажем інформації, для обробки якої немає належних інструментів.

Робота з діловими партнерами над проектами електронного бізнесу вимагає відповідності комунікаційних засобів тим, які використовуються партнерами. Така відповідальність і є однією з цілей менеджменту в системах електронного бізнесу в галузі стандартизації форми обміну даними між партнерами та засобів їх передачі.

Завдяки цим двом прикладам видно, що всім функціям менеджменту на кожному з рівнів електронного бізнесу треба приділяти найбільшу увагу. А при такому стані, в якому знаходиться електронний бізнес на Україні, треба розпочинати з самого початку, тобто з дослідження процесів менеджменту та інфраструктури систем електронного бізнесу.

 

 

Сьогодні ринок Інтернет-розрахунків розширюється з дивовижною швидкістю, адже звернувшись до інформаційної мережі можна отримати цілий спектр послуг.

Так, наприклад, кількість українців, що мають постійний доступ в Інтернет, збільшується з кожним днем. За оцінками деяких експертів, на сьогодні вона складає близько 2 млн. чол. Цілком логічно, що разом із зростанням абонентської бази розвивається і вітчизняний сегмент Всесвітньої Мережі – стає більше Інтернет-магазинів, все частіше навіть не пов'язані з Мережею компанії ухвалюють рішення про прийом платежів в On-line за свої товари і послуги. Водночас стрімкий розвиток безготівкових розрахунків та розбудова інформаційного суспільства у нашій країні вимагає вирішення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем, що безпосередньо пов’язані із розвитком та становленням електронного бізнесу в Україні. Саме цим обґрунтовується актуальність питань, викладених у даній статті.

Якщо звернутись до Рейтингу «Електронної готовності країн світу», то необхідно відмітити, що згідно з цими статистичними даними Україна посідає лише 60 місце (рис. 3). Дані рейтингу свідчать наскільки сприятливі умови для розвитку електронного бізнесу в країні і яка готовність ринку до реалізації Інтернет-технологій, а також рівень споживання цифрових товарів і послуг компаніями і громадянами.

 

 

Серед ключових правових проблем, від вирішення яких залежить ефективність електронного бізнесу, слід назвати наступні:

• правовий захист інформаційних комп’ютерних систем від незаконного втручання в їх роботу з метою порушення функціонування, крадіжки чи порушення цілісності інформації;
• захист прав споживача в роздрібній електронній торгівлі;
• надання правового статусу електронним документам;
• захист авторського права в Інтернет;
• захист основних прав людини, включаючи:
• захист конфіденційної інформації про особу;
• захист від поширення мережі неправдивої інформації про особу;
• встановлення порядку оподаткування електронного бізнесу;
• правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності з використанням Інтернет.

Як видно уже з цього переліку, правове регулювання електронного бізнесу не зводиться лише до узаконення електронного підпису чи до вирішення питань оподаткування.

 

 

Технологічно розвинені країни бачать в електронному бізнесі потужний механізм економічного підйому і розширення ринків збуту товарів та послуг. Тому електронний бізнес всіляко підтримується і стимулюється. У США, наприклад, з 1998 року діє Internet Tax Freedom Act, який забороняє обкладати федеральними чи місцевими податками продажі підприємств, які ведуть Інтернет-торгівлю. В підсумку такі підприємства сплачують лише податок на прибуток.

Як видно з активності Європейського пар8ламенту,