Процес кінотерапевтичного аналізу фільму

 

Вступ

Структура й перебіг кінотерапевтичного аналізу фільму

Інтерпретація даних кінотерапевтичного аналізу

Список використаних джерел

 

 

При аналізі будь-якого фільму як продукту психології людини, виникає відчуття, що кінострічка була створена експертами в області онтопсихології. Онтопсихологія – наука точна, оскільки застосування критеріїв онтопсихологічного аналізу як до вигаданих, так і до реальних історичних подій дозволяє виявити структури, які формують і зумовлюють психічну діяльність. І ті явища психічного світу, які здаються оригінальними, які будують нове майбутнє, насправді дублюють монітор відхилення, тобто являють собою копію вбудованої, привнесеної в людську поведінку структури, яка, однак не є не вкоріненою в саму основу діяльності людини.

Процес створення фантазійного твору: кінофільму, музики, казки або картини, неминуче здійснюється в рамках програм і стереотипів, які пройшли обробку монітору відхилення. Автор художнього твору використовує механічну стратегию, універсальна база програмування якої і була відкрита онтопсихологією.

Онтопсихологія здатна ідентифікувати будь-які психологічні процеси, які стосуються людини, виходячи з подвійності переживання нею власної психічної діяльності. Вся феноменология психічної діяльності – сновидінь, емоцій, думок тощо – заснована на двох процесах: перший управляється монітором відхилення і приводить до стану екзистенціальної шизофренії, другий – дією онтологічного Я. Будь-яка історична подія чи поведінка розпізнається через критерії або монітору відхилення, або діяльності онтологічного Я.

Психічна діяльність унікальна у своєму роді: вона народжується, адаптуючись до єдиного цілісного проектом. Однак у процес становлення цивілізації на нашій планеті вкралося перекручення, внесене монітором відхилення. Відкривши базові критерії поведінки психіки, онтопсихологія здатна відрізнити внесені монітором відхилення від чистоти, яка утворює онтичний аутогенез. У процесі психотерапії коригуються відхилення для відновлення цілісності онтологічного Я. Аналіз кінофільму дозволяє розкрити універсальний характер поведінки людей у більшості ситуацій. Сінемалогія або кінотерапевтичний аналіз – це вчення, яке допомагає кожній людині за допомогою наукових інструментів відновити точність свого життєвого імпульсу.

 

 

Сеанс кінотерапевтичного аналізу триває в середньому чотири-шість годин. Кожен з його учасників повинен попередньо пройти не менше трьох індивідуальних консультацій з онтопсихологом.

 

 

Насамперед психолог представляє фільм, коротко викладаючи його основну тематику і готуючи тим самим присутніх до участі в сеансі кінотерапевтичного аналізу. Слід обов'язково уточнити, що кінотерапевтичний аналіз не має нічого спільного з кінофорумом, а основним завданням присутніх є підвищена увага до емоційних переживань, які вони відчуватимуть при перегляді фільму. Учасникам рекомендується по закінченні фільму виразити свої найбільш безпосередні і, можливо, ірраціональні переживання. Психолог має звернути увагу присутніх на те, що виступи тих, хто слідують за першим, повинні містити їх власні думки і почуття, викликані дією фільму, і не звертатися – для економії часу – до повторення вже сказаного іншими учасниками.

Далі слідує демонстрація фільму. Психотерапевт ніби бере свідомість клієнта за руку і веде її по найбільш потаємних і, насамперед, повністю забутих, непрохідних стежках, похованих під поспішним розумінням або поверховістю. Ця «подорож» триває доти, доки клієнт не отримає свідомого контролю над своїм внутрішнім світом.

 

 

Через п'ятнадцять хвилин після закінчення фільму психолог запрошує когось з учасників розповісти про ті моменти фільму, які найбільш сильно його схвилювали. Другий етап онтопсихологічної сінемалогії – обговорення після перегляду фільму – будується на основі реакції глядачів. Дія фільму і реакція на нього присутніх формують динаміку, яку можна використовувати як матеріал для проведення кінотерапевтичного аналізу. Матеріалом для терапевтичної роботи служать виступи глядачів.

Правильне проведення кінотерапевтичного аналізу спонукає учасників до вільного вираження своїх думок і почуттів. Варто додати, що учасник може виявити себе лише один раз – мимоволі і раптово для самого себе. Такі виступи можна порівняти зі сновидінням, яке представляє ситуацію суб'єкта у всій її повноті. Цілісний, сукупний, всеосяжний аналіз суб'єкта проводиться природою у сновидінні, яке поставляє матеріал, який дозволяє «оперувати» суб'єктом і зробити звільняючу його ідентифікацію.

По-перше, перегляд активізуючих образів кіно, яке, тією чи іншою мірою захоплює цілу групу людей, викликає ослаблення «Над-Я» як культурного, моралістичного елемента, як внутрішньої перешкоди, тому що всі глядачі розуміють, що їх переживання, реакція і висловлювання відносяться до вигаданої реальності. Щось подібно відбувається і уві сні, коли образи виникають вільно, а заборони сильного «Над-Я» відсутні, тому що з «Я» знімається відповідальність за те, що відбувається. Логіко-історичне «Я» ніби складає із себе повноваження внаслідок того, що людина обговорює побачений фільм, тобто факт, спроектований в образі, досліджується неіснуюча зовнішня реальність.

По-друге, і сам режисер, якби він був присутній серед учасників, зізнався б у тому, що він придумав ці образи, тобто створив можливість для прояву емоцій (активізуючої дії) у рамках вимислу. І оскільки ці образи нереальні, відповідальності режисер за них не несе.

Всі глядачі можуть грати певну роль, тому у фільмі її грають усі.

Таким чином, важливими є два аспекти:

1) усунення перешкоди, обумовленої дією свідомого або логічного «Я»;

2) вільна предметна проекція несвідомого, завдяки якій виражається значний його шар.

Таким чином, другий етап кінотерапевтичного аналізу полягає у проведенні аналізу онтопсихологом-психотерапевтом.

Переходячи