Процес запам'ятовування текстового матеріалу дошкільників

Якість мимовільного запам'ятовування предметів, картинок, слів, залежить від того, наскільки активно дитина діє по відношенню до них, якою мірою відбувається їх детальне сприйняття, обдумування, угрупування в процесі дії. Так, при простому розгляді картинок дитя запам'ятовує набагато гірше, ніж у разі, коли йому пропонують ці картинки розкласти по своїх місцях, наприклад, відкласти окремо речі, які личать для саду, кухні, дитячої кімнати, двору. Мимовільне запам'ятовування є непрямим, додатковим результатом виконуваних дитям дій сприйняття і мислення.

Довільні форми запам'ятовування і відтворення починають складатися в середньому дошкільному віці. Найбільш сприятливі умови для опанування довільного запам'ятовування і відтворення створюються в грі, коли запам'ятовування є умовою успішного виконання дитям узятої на себе ролі.

Опанування довільних форм пам'яті включає декілька етапів. На першому з них дитина починає виділяти лише саме завдання запам'ятати і пригадати, ще не володіючи необхідними прийомами. При цьому завдання пригадати виділяється ранішим. Завдання запам'ятати виникає в результаті досвіду пригадування, коли дитя починає усвідомлювати, що якщо він не постарається запам'ятати, то потім не зможе і відтворити необхідне.

Велика частина дітей шести років вже прагне до пригадування слів без назви опорних зображень. Не дивлячись на істотні досягнення в опануванні довільного запам'ятовування пануючим виглядом пам'яті навіть до кінця дошкільного віку залишається пам'ять мимовільна. До довільного запам'ятовування і відтворення діти звертаються в порівняно окремих випадках, коли відповідні завдання виникають в їх діяльності або коли цього вимагають дорослі.

Мимовільне запам'ятовування, пов'язане з активною розумовою роботою дітей над певним матеріалом, залишається до кінця дошкільного дитинства значно продуктивнішим, ніж довільне запам'ятовування того ж матеріалу.

 

 

Питання про розвиток пам'яті вперше у вітчизняній психології був широко розглянутий П.П. Блонським, що вирішував проблему з позицій висунутою їм загальній концепції розвитку пам'яті. Основним в цій концепції є положення про те, що 4 види пам'яті (моторна, емоційна, образна і словесна) це генетично обумовлені рівні її розвитку, що виникають саме в даній послідовності. Образна пам'ять є ранішою і нижчою за рівень розвитку пам'яті в порівнянні із словесною.

Найраніший вигляд - моторна або рухова пам'ять початкове своє вираження знаходить по-перше, рухових умовних рефлексах дітей, перш за все в тій своєрідній умовній реакції, яка настає, коли діти беруть на руки в положення годування. Ця реакція спостерігається вже на першому місяці після народження. Початок емоційної або афектної пам'яті, що виражається в появі афектної реакції до безпосередньої дії, зухвалої її стимул-реакції, П.П. Блонський відносить до першого півріччя життя дитяти. Перші зачатки вільних спогадів, з якими, мабуть, було б найобережніше зв'язувати початок образної пам'яті, відноситься їм до другого року життя. Також слід визнати правильним затвердження Блонського, що ми ще не знаємо, коли з'являються у дітей образи. Їм зроблений вивід, що образна пам'ять з'являється декілька раніше вербальної, але значно пізніше моторної і афектної. Раніша поява образної пам'яті не означає її подальшою зникнення і заміни словесною пам'яттю. Проте образна пам'ять продовжує залишатися нижчим рівнем пам'яті в порівнянні з вербальною. Це відноситься і до найбільш розвинених - зорових образів пам'яті, що виникають найлегше тоді, коли свідомість людини знаходиться на біліше низькому рівні, чим при повному, досконалому неспанні. На зорову пам'ять можна дивитися лише як на

низький вигляд пам'яті. Зазвичай зорова пам'ять бідна, тому незрівнянно корисно за іншу, вищий вигляд пам'яті - пам'ять-розповідь.

Пам'ять-розповідь і є, згідно П.П. Блонському, справжньою словесною пам'яттю, яку необхідно відрізняти від запам'ятовування і відтворення мовних рухів, наприклад, при заучуванні словесного матеріалу.

Будучи вищим рівнем пам'яті, пам'яттю-розповіддю, у свою чергу, не відразу виступає в найбільш досконалих формах. Вона проходить дорогу, що характеризується основними стадіями розвитку розповіді. Спочатку розповідь - це лише словесний супровід дії, далі це слова, що супроводжуються дією, і лише потім словесна розповідь виступає сама по собі, як живе і образне повідомлення.

Ряд робіт вітчизняних психологів присвячений вивченню запам'ятовування проблемно-образного і словесного матеріалу.

Як вважає В.А. Козаренко, мовна пам'ять у будь-якої людини - хороша. Мозок добре запам'ятовує слова і короткі фрази без спеціального навчання. Проте об'єм мовної пам'яті украй обмежений. Якщо людині диктувати послідовність цифр, то зазвичай запам'ятовується лише 7 цифр. Проте, насправді, лише здається, що запам'ятовується. Факт відтворення цифр відразу після запам'ятовування не говорить про їх запам'ятовування. Річ у тому, що вже через декілька секунд людина не зможе пригадати ці цифри. "В даному випадку йдеться про мовній "ехо-камера-пам'яті". За великим рахунком - це не пам'ять, а залишкові явища в мовному аналізаторі, який володіє значно більшою інертністю (близько 4 секунд), чим зоровий аналізатор".

Свідомо запам'ятовувати можна лише за допомогою зорових образів. Оскільки людина може управляти в уяві лише зоровими образами. Сам же процес запам'ятовування для мозку - це процес з'єднання двох образів. Ви не зможете з'єднати