+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
37
Мова:
Українська
– площа, яка зайнята зерновою культурою, ε – показник, який показує співвідношення між врожайністю зерна та соломи певної зернової культури. Розрахунки урожаю соломи в господарстві заносяться в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4
Накопичення соломи зернових культур в господарствах за рік
Далі розраховується баланс соломи по господарству згідно формули (2.2) і результати заносяться в таблицю 2.5.
Таблиця 2.5
Баланс соломи в господарстві
Висновок: так як згідно розрахунків баланс від’ємний, то солома власного виробництва не може використовуватися як органічне добриво.
2.3. Оцінка загальної кількості добрив та розподіл їх по полям сівозмін
Розрахунки кількості гною (2.1) заносяться в таблицю 2.6. Загальну кількість органічних добрив в господарстві треба розділити на сумарну площу сівозміни та отримати показник „насичення органічними добривами ріллі” (таблиця 2.6).
Таблиця 2.6
Загальна кількість органічних добрив
Для підтримки бездефіцитного балансу гумусу «Насичення органічними добривами ріллі» для Лісостепу повинно дорівнювати 12 т/га.
В даному випадку „насичення органічними добривами ріллі” складає 2,6 т на га і не відповідає необхідній річній нормі органічних добрив.
Визначена таким чином загальна кількість органічних добрив (табл. 2.6) розподіляється між культурами сівозміни в табл. 2.7
Таблиця 2.7
Розподіл органічних добрив під культури сівозміни № 17
2.4. Розрахунок балансу гумусу
Система використання добрив в сівозміні повинна передбачати не тільки бездефіцитний баланс гумусу, але і розширене його відтворення в ґрунті. Розрахунок балансу гумусу (∆Г, т/га) проводиться за формулою:
В (2.6) У - урожайність сільськогосподарської культури, т/га, без використання добрив (додаток 1), kз – коефіцієнт виходу пожнивних та кореневих залишків від врожайності основної продукції (додаток 4), αГ – коефіцієнт гуміфікації рослинних решток (додаток 4), В – норма органічних добрив, т/га (згідно табл. 2.7), αГО – коефіцієнт гуміфікації органічних добрив (додаток 4), – величина мінералізації гумусу, т/га (додаток 4).
Результати розрахунків по кожній культурі заносять в таблицю 2.8.
Таблиця 2.8
Баланс гумусу по сівозміні № 17
ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА РОЗПОДІЛ ЇХ ПІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ
Визначення оптимальних норм мінеральних добрив під заплановану урожайність є найбільш складним питанням сучасної агрохімічної науки та практики. Це пояснюється певною складністю та невизначеністю речовинних та енергетичних зв’язків між рослиною, ґрунтом, добривами, агротехнікою та конкретним погодними умовами. Це і обумовлює наявність кількох методів визначення норм добрив.
Найбільш розповсюдженими методами визначення поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами є:
а) на основі рекомендацій, розроблених науково-дослідними установами, суть якого в тому, що за основу для встановлення поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами приймають результати польових дослідів з добривами, які проводяться в різних грунтово-кліматичних зонах з основними сільськогосподарськими культурами. На їх основі визначаються середні величини поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами, що і рекомендується для сільськогосподарського виробництва.
б) балансово-розрахунковий;
в) нормативний.
Широке поширення мають два останніх метода – балансово-розрахунковий та нормативний.
3.1. Балансово-розрахунковий метод визначення поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами (для сівозміни № 17).
Метод розрахунку норм поживної речовини на планову урожайність дає непогані результати при плануванні середніх рівнів урожаю при середній забезпеченості ґрунту поживними речовинами. Розрахунок норм поживних речовин, які треба внести з мінеральними добрива (НМ, кг/га) проводиться за формулою:
В – винос поживної речовини 1 тонною основної продукції, кг (додаток 5), У – урожайність основної продукції, т/га, Г – вміст доступної поживної речовини в орному шарі ґрунту, кг/га (додаток 6 або 7), КГ – коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту (додаток 8), НО – норма органічних добрив, в тому числі і під попередник (в перерахунку на підстилковий гній (т/га) (табл. 2.7), η – вміст поживної речовини в органічних добривах (азоту – 0,005, фосфору – 0,003, калію – 0,006), КО – коефіцієнт використання поживної речовини з органічних добрив (додаток 9), КД – коефіцієнт використання поживної речовини з мінерального добрива (додаток 10).
Як правило вміст поживних речовин в ґрунті визначається в мг на 100 г ґрунту. Для перерахунку цього показника у запас доступної поживної речовини в орному шарі ґрунту в кг на гектар (Г) необхідно виконати наступне перетворення:
де Н– потужність орного шару, см, γ – щільність орного шару, г/см3, г – вміст поживної речовини, мг на 100 г ґрунту. Для середніх умов .
Результати розрахунків за (3.1) заносяться в таблицю 3.1
Таблиця 3.1
Визначення норми поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами
(балансово-розрахунковий метод)
3.2 Нормативний метод визначення поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами (для сівозміни № 17).
При цьому методі розрахунку поживної речовини, яку необхідно внести з мінеральними добривами (NМ, кг/га) враховується планова урожайність (У, т/га додаток 1), нормативи витрат елементів живлення на отримання однієї тонни продукції по кожній культурі (НУ, кг (додаток 12)) та (через відповідні коефіцієнти – kG (додаток 13)) забезпеченість ґрунту кожного поля поживними речовинами.