Прямі довготривалі господарські зв’язки як прогресивна форма гуртової торгівлі

 

1. Прямі довготривалі господарські зв’язки як прогресивна форма гуртової торгівлі

2. Види та класифікація довготривалих господарських зв’язків

Використана література

 

 

Прямі довготривалі господарські зв’язки – необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки”.

Господарські зв'язки між постачальниками й покупцями товарів – широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

Система господарських зв'язків включає, зокрема:

– участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами

– планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

– господарські договори;

– контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

– застосування економічних санкцій;

– участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

– перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

– установлення оптимальних фінансових взаємин;

– застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю – найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

Таким чином, основне місце в господарських зв'язках торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускає мої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга – численні й різноманітні підприємства – посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.

У процесі переміщення товарів безпосередньо в сфері обігу і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки. Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга – до магазина.

 

 

Систему господарських зв'язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості й торгівлі можна умовно розділити на три етапи:

- підготовчий;

- документального оформлення поставки;

- виконання (функціонування).

Господарські зв'язки на поставку товарів розрізняються по своїй структурі, за кількістю учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

По своїй структурі господарські зв'язки можуть бути простими й складними.

При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами – виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

Так заключають договори на продовольчі товарів, фізико-хімічні властивості яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).

Для складної структури характерна участь у господарських зв'язках одного або декількох посередників – оптових баз. По кількості посередників розрізняють одно-, двох- і багатоланкові зв'язки. При участі в господарських зв'язках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.

За кількістю учасників договірних відносин господарські зв'язки підрозділяються на прямі й опосередковані.

Під прямими зв'язками маються на увазі взаємини двох учасників договорів поставки: підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські зв'язки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (об'єднаннями) по поставках товарів без участі позасистемных оптових посередників.

Ефективність прямих тривалих господарських зв'язків виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів – відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.

Робота виробничих об'єднань і великих підприємств показує, що ефективними такі зв'язки можуть бути при наступних умовах:

- при взаємній зацікавленості у встановленні прямих тривалих зв'язків як підприємства-споживача, так і підприємства-виробника;

- ритмічності роботи виробника;

- якості продукції, що постачається;

- можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;

- наявності у виробника резерву виробничих потужностей, необхідного для оперативного задоволення обґрунтованих вимог споживача: по кількості, якості й асортиментам продукції й строкам її поставки;

- стабільності показників обсягів поставок продукції споживачеві;

- при платоспроможності споживача;

- наявності між підприємствами, заключних довгострокових договорів поставки, що передбачає зобов'язання сторін по ефективному виконанню умов.

До основних напрямків співробітництва підприємств, що забезпечують ріст економічної ефективності прямих тривалих господарських зв'язків, відносяться:

- поліпшення асортиментів поставляємої продукции, відповідно до замовлень споживачів;

- освоєння нових видів продукції, забезпечення стабільності її якості відповідно до вимог замовників, підготовка матеріалів до виробничого споживання;

- забезпечення ритмічності й комплектності постачання, поставка продукції за погодженим графіком оптимальними партіями;

- застосування спеціалізованих видів тари й транспортних засобів;

- механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Поліпшення асортиментів постачаємо продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємності й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

Важливим напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв'язків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

Істотним напрямком підвищення ефективності прямих зв'язків є застосування економічних видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку – за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін..

Застосування спеціалізованих транспортних засобів доцільно лише при тривалих зв'язках споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

Опосередкованими називаються господарські зв'язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.

До опосередкованих відносяться такі господарські зв'язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов'язаннях.

За термінами дії укладених договорів й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв'язки.

Тривалі господарські зв'язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами – виробниками товарів й оптових торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські зв'язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості – за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

За відомчою підпорядкованістю учасників розрізняють міжсистемні й внутрішньо господарські зв'язки.

При між системних договірних зв'язках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

За рівнем урегульованості: – регульовані державою.

Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

- прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

- виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

- за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу – арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

 

 

1. Брагин Л. А., Данько Т. П., Іванов Г. Г., і ін. Торговельна справа: економіка й організація. -М: ИНФРА-М, 1997.

2. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб. : ПитерКом, 2000.

3. Памбухчиянц В. К. Організація, технологія і проектування торговельних підприємств – М. : ІОЦ «Маркетинг», 1999.