Причини виникнення екологічних проблем. Сучасні екологічні проблеми

Під загрозою зникнення озонового шару керівники багатьох країн миру вирішили рішуче діяти. В 1985 р. у Монреалі указами більшості країн миру був підписаний протокол про охорону атмосферного озону. Вирішено до 2000-го року зменшити на 50% використання фреонів, а незабаром і зовсім відмовитися від них, заміняючи їхніми безпечними сполуками.

Захист атмосфери

Захист атмосфери включає комплекс технічних й адміністративних заходів, прямо або побічно спрямованих на припинення або принаймні зменшення зростаючого забруднення атмосфери, що є наслідком промислового розвитку. Територіально-технологічні проблеми включають як питання місця розташування джерел забруднення атмосфери, так й обмеження або усунення ряду негативних ефектів. Пошук оптимальних рішень по обмеженню забруднення атмосфери даним джерелом інтенсифікувався паралельно з ростом рівня технічних знань і промисловим розвитком, – розроблений ряд спеціальних заходів щодо захисту атмосфери. Крім того, починається інтегрування процесу пошуку оптимальних рішень по обмеженню ефектів забруднення атмосфери з комплексним підходом до захисту атмосфери, що і розглядає взаємозв'язок між окремими складовими навколишнього середовища. Таким чином, дослідження ефектів забруднення атмосфери стає усе більше залежною, але не менш важливою частиною в області захисту атмосфери.

Захист атмосфери не може бути успішним при однобічних і половинчастих мірах, спрямованих проти конкретних джерел забруднення. Найкращі результати можуть бути отримані лише при об'єктивному, багатобічному підході до визначення причин забруднення атмосфери, внеску окремих джерел і виявленню реальних можливостей обмеження цих викидів.

У міських і промислових конгломератах, де є значні концентрації малих і більших джерел забруднюючих речовин, лише комплексний підхід, що базується на конкретних показниках для конкретних джерел або їхніх груп, може привести до встановлення прийнятного рівня забруднення атмосфери при сполученні оптимальних економічних і технологічних умов. Виходячи із цих положень необхідне незалежне джерело інформації, що розташовував би відомостями не тільки про ступінь забруднення атмосфери, але й видах технологічних й адміністративних мір. Об'єктивна оцінка стану атмосфери спільно з відомостями про всі можливості зменшення викидів дозволяє створити реальні плани й довгочасні прогнози забруднення атмосфери стосовно до найгіршого й найбільш сприятливим обставинам і формує тверду основу для вироблення й впровадження програми захисту атмосфери.

По тривалості програми захисту атмосфери підрозділяються на довгострокові, середньої тривалості й короткочасні; методи підготовки планів по захисту атмосфери базуються на звичайних методах планування й координуються так, щоб задовольняти довгострокові вимоги в цій області.

Невід’ємною частиною короткочасного й середньої тривалості планування є негайні заходи щодо запобігання подальшого забруднення найбільше неблагополучних щодо цього районів шляхом установки встаткування, конструйованого спеціально для зниження викидів від існуючих джерел забруднень. Якщо припустити по довгостроковим міркам для захисту атмосфери представлені у вигляді просто рекомендацій, то вони, як правило, не реалізуються, оскільки вимоги, пропоновані промисловості часто не збігаються з її інтересами й планами розвитку.

Найважливіший фактор у формуванні прогнозів по захисту атмосфери – кількісна оцінка майбутніх викидів. На підставі аналізу джерел викидів в окремих промислових районах, особливо в результаті процесів згоряння, заведена загальнонаціональна оцінка основних джерел твердих і газоподібних викидів за останні 10-14 років. Потім зроблений прогноз про можливий рівень викидів на майбутні 10-15 років. При цьому минулому враховані два направлення розвитки національної економіки: 1) песимістична оцінка – допущення про збереження існуючого рівня технології й обмежень по викидам, а також про збереження існуючих методів контролю забруднення на діючих джерелах і про примінення сучасних високоефективних сепараторів тільки на нових джерелах викидів; 2) оптимістична оцінка – допущення при максимальному розвитку й використання нової технології з обмеженою кількістю відходів і застосуванні методів, що знижають як тверді й газоподібні викиди як від існуючих, так і від нових джерел. Таким чином, оптимістична оцінка стає ціллю при зменшенні викидів.

Складання прогнозу включає: визначення основних мір, необхідних у даній техніко-економічній ситуації; встановлення альтернативних шляхів промислового розвитку (особливо для паливних й інших енергетичних джерел) ; оцінку комплексних капіталовкладень, необхідних для реалізації всього стратегічного плану; зіставлення цих витрат зі збитком від забруднення атмосфери. Співвідношення капіталовкладень на захист атмосфери (включаючи встаткування для обмеження викидів від існуючих і джерел, що знову вводять,) і сумарного збитку від забруднення атмосфери становить приблизно 3: 10.

Цілком справедливо буде включити вартість устаткування для обмеження викидів у собівартість продукції, а не в затрати на захист атмосфери, тоді зазначене співвідношення капіталовкладень і збитку від забруднень складе 1: 10.

Окремі області досліджень по захисту атмосфери часто групуються в список відповідно до рангу процесів, що приводять до її забруднення.

1. Джерела викидів (місце розташування джерел, застосовуване сировина й методи його переробки, а також технологічні процеси).

2. Збір і накопичення забруднюючих речовин (твердих, рідких і газоподібних).

3. Визначення й контроль за викидами (методи, прилади, технології).

4. Атмосферні процеси (відстань від димових труб, перенос на далекі відстані, хімічні перетворення забруднюючих речовин в атмосфері, розрахунок очікуваного забруднення й складання прогнозів, оптимізація висоти димових труб).

5. Фіксація викидів (методи, прилади, стаціонарні й мобільні, крапки вимірів, сітки вимірів).

6. Вплив забрудненої атмосфери на людей, тварин, рослини, будови, матеріали й т. д.

7. Комплексний захист атмосфери в сполученні із захистом навколишнього