Приклади об’єктів інтелектуальної власності

Спеціалізовані колегії для розгляду справ, що пов’язані з інтелектуальною власністю, створені тільки у складі господарських судів України. А інші справи розглядаються і в загальних судах.

 

 

В Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно-правової бази в зазначеній сфері відносин. Діють такі законодавчі акти, як закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».

Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про племінну справу у тваринництві», «Про науково-технічну інформацію», «Про лікарські засоби» тощо.

Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в Інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 08. 10. 2003 № 01-8/1199 «Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов ‘ язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності».

Значним досягненням правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності є прийняття 16 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України, більшість норм якого по інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій «Право інтелектуальної власності». Книга IV ЦК України враховує сучасний стан економіки, національні традиції і звичаї, вона максимально наблизила систему охорони інтелектуальної власності до світових стандартів, в ній знайшли відображення останні найновіші досягнення як світової, так і вітчизняної правової науки, врахований досвід правозастосовчої практики.

Умовно об’єкти права інтелектуальної власності можна поділити на чотири групи. Першу групу – авторські права і суміжні права – складають літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення. Другу групу складають об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції. До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, які прирівняні до об’єктів промислової власності за своїм правовим режимом. Вони є творчими результатами і при відповідності вимогам закону визнаються об ‘ єктами інтелектуальної власності. Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів та послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці. В точному значенні ці об’єкти не є результатами діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об’єктів промислової власності.

Щодо об’єкта права інтелектуальної власності – наукового відкриття – виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому визнавати його об’єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.

На сьогодні велика увага приділяється проблемам правової охорони інтелектуальної власності. Стимулювання розвитку та охорони інтелектуальної власності набуває ролі одного з найважливіших чинників політико-економічних відносин та економічної безпеки як в середині кожної розвиненої країни, так і в міжнародних відносинах.

До порушення права інтелектуальної власності відносяться: піратство (опублікування, відтворення, ввезення (вивезення) на митну територію України, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), плагіат (оприлюднення повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором твору), підроблення, зміна інформації тощо.

Серед проблем охорони права інтелектуальної власності найгострішими визначаються такі, як випуск піратської продукції, в тому числі створення веб-сайтів виключно для поширення піратських матеріалів, не контрольоване використання фальшивих товарів, які приносять великі збитки бюджету, а також завдають великої шкоди іміджу країни, тривалість оформлення патенту та товарної марки, охорона комп’ютерних програм та баз даних, охорона виробників аудіовізуальної продукції, охорона знаків для товарів та послуг (товарних знаків), відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо.

Але незважаючи на вищезазначене, на сьогодні в Україні здійснюються заходи, спрямовані на дотримання конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, забезпечення сприятливих умов для створення об’єктів інтелектуальної власності. Триває робота щодо підвищення якості законодавчих актів, усунення суперечностей та прогалин.

Крім удосконалення національного законодавства, посилюється контроль за дотриманням суб’єктами інтелектуальної власності чинних нормативно-правових актів. Приділяється увага покращанню взаємодії державних органів та суб’єктів господарювання при здійсненні ними інтелектуальної діяльності.

Належному забезпеченню конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, покращанню міжнародного іміджу України має сприяти посилення контролю щодо розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм. Необхідно приділити увагу боротьбі з випуском та реалізацією неякісних дисків, відеокасет тощо.

 

 

Бондаренко С. В. Становлення системи авторського права та суміжних прав в Україні в 90-х рр. ХХ ст. як невід'ємної частини загальнодержавної системи охрони інтелектуальної власності // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. пр. : Результати дослідж. істориків НДІ та навч. закл. – К., 2003.

Галиця І. Комерціалізація інтелектуальної власності та прикладних наукових досліджень // Економіка України. – 2002. – № 1.

Дячук І. Д. Глобалізація і проблеми захисту національних інтересів в сфері інтелектуальної власності / Дячук І. Д., Якобчук О. А. // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою: Матеріали XIII міжнар. наук. -практ. конф., Чернівці, 17-19 квіт. 2002 p. – Чернівці, 2002.

Єременко А. В. Інтернаціональний характер інтелектуальної власності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 8.

Законодавство Укpаїни пpо охоpону інтелектуальної власності: За станом на 20 жовт. 2002 p. /Веpх. Рада Укpаїни; [Упоpяд. Г. О. Андpощук]. – К. : Паpлам. вид-во, 2002.

Ковальчук Т. Г. Перспективи розвитку та охорони ринку продуктів інтелектуальної власності в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2003.

Мироненко Н., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності за законодавством України // Українське комерційне право. – 2001. – № 1.

Нагорнюк М. В. Удосконалення національного законодавства України в сфері захисту прав інтелектуальної власності // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2001.

Нежиборець В. Правові аспекти комерціалізації інтелектуальної власності // Інтелект. власність. – 2005.

Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 2.

Пащенко І. Л. Інтелектуальна власність як об'єкт цивільного права // Теорія і практика перебудови правової системи: Матеріали II Всеукр. наук. -практ. конф., 23-25 жовт. 2001 p. – Черкаси, 2001.

Святоцький О. Д. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – К. : Ін-ЮРЕ, 2003.

Туркевич В. Д. Проблеми охорони інтелектуальної власності // Актуальні культурно-мистецькі проблеми. Організаційний аспект: Зб. наук. пр. – 2001.