Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю. Пост радіаційного і хімічного спостереження

 

1. Прилади радіаційної розвідки

2. Вимірювач потужності дози (ДП-5А, ДП-5Б. ДП-5В)

3. Призначення, принцип дії, будова. технічна характеристика

4. Догляд за приладом. підготовка приладу до роботи

5. Робота з приладом

6. Допустимі порушення та зараження

 

 

Сприймаючі пристрої дозиметричних приладів

Будова стандартного дозиметричного приладу наступна: він складається з двох головних частин, – іонізаційної камери і газорозрядного лічильника.

Іонізаційна камера являє собою заповнений повітрям замкнутий простір, у якому розташовані два ізольованих електроди. Корпус камери покритий усередині шаром струмопровідної речовини. Струмопровідний шар разом із сердечником є позитивним електродом камери, негативним служить металеве кільце. Вивід з кільця зроблений через ізолятор. До електродів працюючої камери прикладена напруга від джерел постійного струму, отже, між її електродами виникає електричне поле. Під дією іонізуючих випромінювань деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитивно зарядженими іонами. Іони й електрони під впливом електричного поля переміщаються. У результаті цього в ланцюзі камери виникає іонізаційний струм.

Газорозрядний лічильник являє собою порожній металевий чи скляний циліндр, що служить корпусом лічильника, заповнений розрідженою сумішшю інертних газів з невеликою кількістю галогенів. У газорозрядного лічильника зі скляним корпусом катодом служить тонкий шар металу, нанесений на його внутрішню поверхню. Анодом є тонка металева нитка, натягнута усередині циліндра, з'єднана з позитивним полюсом джерела живлення. Виводи анода і катода (електродів) зроблені через ізолятори, розташовані в торцях корпуса лічильника.

На відміну від іонізаційних камер газорозрядні лічильники працюють у режимі ударної іонізації. Сутність її в полягає у наступному. При влучанні в лічильник іонізуючих випромінювань у ньому утворюються первинні електрони і позитивні іони. Електрони під дією сил електричного поля переміщуються до анода лічильника і, здобуваючи кінетичну енергію, самі вибивають електрони з атомів газового середовища. Це явище називається ударною іонізацією. Вибиті вторинні електрони також розганяються і разом з первинними електронами підсилюють ударну іонізацію. Таким чином, влучання в лічильник хоча б однієї частинки іонізуючого випромінювання викликає утворення лавини вільних електронів, завдяки чому до анода лічильника спрямовується багато електронів. Інертні гази створюють у корпусі газорозрядного лічильника умови для виникнення ударної іонізації, а розрідження забезпечує швидке набуття електронами необхідної кінетичної енергії.

Класифікація дозиметричних приладів

Індикатори радіоактивності (ДП-63-А, ДП-62) призначені для виявлення радіоактивного зараження місцевості і виміри рівнів радіації на ній.

Радіометри-рентгенометри (ДП-5) застосовують як для дозиметричного контролю, ступеня зараження радіоактивними речовинами людей, техніки, води, продовольства, так і для визначення рівнів радіації на місцевості.

Комплекти індивідуальних дозиметрів (ДП-22В, ДП-24) призначені для контролю радіоактивного опромінення людей, що знаходяться на зараженій місцевості.

Джерела живленнядозиметричних приладів

Система маркірування елементів має наступне пояснення: перше число – ЕРС у вольтах, друге (з чотирьох чи трьох літер) – тип джерела, останнє число – ємність в ампер-годинах. Наприклад, позначення на батареї 13-АМЦГ-0, 5 означає: анодна марганцево-цинкова, галетна батарея з ЕРС, рівною 13 В, і ємністю 0, 5 А-год. Хімічні джерела живлення мають обмежений термін збереження і малу ємність, тому необхідно строго виконувати усі вимоги, пропоновані до збереження й експлуатації елементів живлення.

 

 

Призначення, будова, тактико-технічна характеристика ДП-5.

Догляд за приладом

Прилад (типу ДП-5) є основним приладом для виявлення і вимірювання потужності дози випромінювання (рівня радіації) на місцевості, а також визначення ступеня радіоактивного зараження людей, тварин, продовольства, води і різних предметів. Основними частинами приладу є: вимірювальний пульт і зонд; телефони; футляр; подовжувальна штанга; елемент живлення.

Дозиметричні прилади зберігаються в приміщенні, температура повітря в якому підтримується від 10 до 15° С, відносна вологість від 50 до 65%. Прилади розміщуються в шафах на полках.

Джерела живлення повинні бути відключені і зберігатися окремо. Виводи джерел живлення повинні бути заізольовані. Не можна піддавати прилади тривалому впливу сонячних променів, дощу чи снігу, варто захищати їх від бруду і пилу, від ударів і струсів.

Забороняється розкривати контрольні радіоактивні препарати, доторкатися до їх поверхні рукою.

Підготовка приладу до роботи. Робота з приладом

Послідовність підготовки:

1) установити стрільку мікроамперметра на нуль;

2) ручку «Режим» повернути проти ходу годинникової стрілки до упора;

3) перемикач під-діапазонів поставити в положення «Викл. «;

4) приєднати елементи живлення;

5) перемикач піддіапазонів поставити в положення «Реж. «, плавно обертаючи ручку «Режим», установити стрільку мікроамперметра на трикутну мітку шкали;

6) підключити головні телефони;

7) екран зонда установити в положення «Б» і піднести до касети з радіоактивним препаратом, попередньо відкривши її;

8) перевірити роботу приладу на всіх піддіапазонах.

Ступінь зараженості різних поверхонь визначається шляхом вимірювань на піддіапазонах х1000, х100, х10, х1, х0, 1. Перед вимірюванням ступеня зараження визначають величину гама-фону, для чого вимірюють рівні радіації на відстані 15... 20 м від зараженого об'єкта. Потім, переміщуючи зонд приладу уздовж поверхні досліджуваного об'єкта, за частотою клацання у телефонах відшукують найбільш заражене місце. Зонд установлюють на висоті 1... 1, 5 см над місцем максимального зараження, знімають покази і від отриманих показів віднімають значення гама-фону.

 

 

Про ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхонь різних об'єктів, одягу і шкірних покривів прийнято судити по величині потужності дози (рівня радіації) гама-випромінювання поблизу заражених поверхонь, визначеної в мілірентгенах на годину (мР/год.), а також за числом розпадів ядер за одиницю часу на визначеній площі чи у визначеному об'ємі, що позначаються відповідно: розп. / (хв.. см2), розп. / (хв.. см3), розп. / (хв. -л) і розп. / (хв. -г).

 

Гранично припустимі величини зараження різних об'єктів приведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Гранично припустимі величини зараження різних об'єктів 

 

Доза однократного опромінення для дорослих протягом 4 діб до 50 Р, як і багаторазового опромінення до 100 Р за 10... 30 діб, не викликає зовнішніх ознак захворювання і вважається безпечною. Для дітей ця доза зменшується вдвічі.

Можливі наслідки радіоактивного опромінення представлені в таблиці 2.

 

Таблиця 2

Можливі наслідки радіоактивного опромінення

 

 

1. Александpов В. H., Емельянов В. И. Отpавляющие вещества. – М. : Военное издательство, 1990.

2. Атаманюк В. Г. Гражданская оборона. – М. : Высшая школа, 1986.

3. Знай и умей. Памятка для населения. – М. : Военное издательство, 1991.

4. Семенов С. H., Лысенко В. П. Пpоведение занятий по Гpажданской обоpоне. – М. : Высшая школа, 1990.