Принципи аналізу та фінансового контролю підприємства

Аналіз – це діяльність, перш за все зорієнтована на перспективу. В цьому зацікавлений як споживач, так і виробник.

Аналітична робота направлена на вивчення, облік попиту та вимог ринку для більш обґрунтованого орієнтування виробництва, на випуск конкурентноздатних продуктів в раніш встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству одержання найбільш високого прибутку.

Філософія аналізу проста – виробник повинен випускати таку продукцію, якій забезпечений збут та одержання запланованого рівня рентабельності ти суми прибутку. Звідси виробник цілеспрямовано ставить завдання в області науково-технічних розробок, висуває вимоги до них, зорієнтовано розраховуючи витрати виробництва, рівень ціни та прибуток. Виробник визначає найбільш ефективну технологію виробництва, включаючи міжвідомчі та внутрівиробничі кооперування.

Аналіз передбачає широкий пошук, творчий підхід до розв'язку конкретних завдань виробничої діяльності. В функції керівників виробництва входить – створювати необхідні організаційні, технічні, економічні умови для творчості всіх ідей і головне – забезпечувати застосування у виробництві нововведень на підставі зацікавленості працівників.

Кінцевим моментом аналітичної діяльності є розробка аналітичних програм, що виступають вихідним моментом, передумовою планування виробництва, так як вони мають можливість визначити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та ефективність виробництва). На основі аналітичної діяльності заключаються комерційні угоді, проводяться комерційні операції.

Важливим принципом аналізу є комплексний підхід для пов'язання мети з ресурсами та можливостями підприємства, виробітки шляхів досягнення мети, що є реальною тільки в результаті розробки програм аналізу по виробах і по кожному господарському підрозділі підприємства. Методи розробки таких програм вимагають орієнтування на максимальне використання потенційних можливостей підприємства та резервів виробництва.

Характерним для аналізу принципом є також досягнення оптимального поєднання в управлінні фірмою централізованих та децентралізованих починань, постійний пошук нових форм та інструментів для підвищення ефективності виробництва, творчої ініціативи робітників, направленої на створення необхідних умов для широкого впровадження нововведень, підвищення якості продукції, скорочення витрат виробництва.

На реалізацію принципів аналізу орієнтовані його функції, а саме:

- більш повний облік вимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх вимог до якості, техніко-економічних параметрів, новизни, дизайну та інше на основі комплексного дослідження ринків, розробки технічної політики і проведення науково-дослідних робіт;

- визначення оптимального асортименту випускаючої продукції та структури виробництва на основі економічного розрахунку – витрат виробництва (собівартості) продукції, ефективності капітальних вкладень, можливості забезпечення виробництва матеріалами, фінансовими та трудовими ресурсами, рівня прибутку;

- прийняття обґрунтованих рішень, ефективність яких визнана за кінцевим результатом діяльності підприємства;

- розробка збутової політики на основі визначення максимально вигідних каналів збуту, системи руху товарів, організації технічного обслуговування, системи стимулювання збуту та формування потреб споживачів.

Виключне значення в сучасних умовах мають здійснення строгого контролю за якістю продукції, що випускається; за організацію збуту, наданням технічних та інших послуг; проведенням рекламних компаній.

Головний критерій оцінки діяльності підприємства – досягнення поставленої мети, одержання максимального та стабільного прибутку, міцного закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.

Характер, форми та методи аналітичної діяльності мають суттєві відмінності в залежності від виду продукту, на який направлена ця діяльність.

Важлива особливість аналізу, як системи внутрівиробничого управління, полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків і орієнтована на створення організаційних, економічних та юридичних умов для ефективного функціонування та розвитку фірми в цілому.

Невід'ємна риса сучасного економічного аналізу використання математичного апарату з використанням для обчислень ПЄОМ, за допомогою чого стало можливим широке використання економіко-математичних моделей та методів.

Таким чином, аналіз як систему внутрівиробничого управління охоплює цілеспрямований підхід до вирішення головного завдання – створення та виробництво якісної та конкурентноздатної продукції з мінімальними витратами з метою одержання заздалегідь визначеного прибутку. Враховується, що споживач диктує свої умови на ринку, а виробник до них пристосовується. Споживач активно впливає на визначення мети виробництва в умовах змінних вимог до товару.

Економічний аналіз – це комплекс досліджень діяльності підприємства, при якому використовуються відповідні джерела інформації, обґрунтування вірності розроблених планів, вивчення окремих елементів економічної роботи, вимір впливу факторів причин і резервів, оцінка роботи і порівняння її результатів з витратами, узагальнення результатів аналізу з розробкою необхідних заходів для покращення роботи підприємства.

Економічний аналіз здійснює постійний контроль за виконанням планових завдань контрактів по основним якісним і кількісним показникам для втручання в господарський процес при виявленні недоліків з метою забезпечення ефективної роботи підприємства.

Зміст економічного аналізу тісно пов'язаний з розвитком і вдосконаленням системи управління. Для того, щоб економічний аналіз виконував свої функції він повинен відповідати певним вимогам. Оцінювати роботу підприємства відповідно з перспективами розвитку, забезпечити об'єктивну оцінку діяльності підприємства, мати систематичний характер з попередньою розробкою плану аналізу і бути оперативним, тобто подавати результати аналізу органам управління в необхідні терміни, що дозволить усунути недоліки роботи підприємства. Розвиток і поглиблення економічного аналізу є необхідною умовою стабільної діяльності підприємства і дозволить передбачити господарську і комерційну ситуацію для досягнення кінцевої мети підприємства, як правило, отримання максимального прибутку.

Предметом економічного аналізу є діяльність конкретних підприємств, їх підрозділів, об'єднань, галузей, яка направлена на виконання планових завдань, що відображаються системою звітності, нормативів, норм.

Під методом економічного аналізу розуміють спосіб підходу до вивчення господарських процесів в становленні і розвитку. Характерною особливістю методу економічного аналізу є:

- використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність,

- вивчення причин змін цих показників,

- вивчення і вимір взаємозв'язків між цими показниками з метою підвищення соціально-економічної ефективності соціально-господарських об'єктів.

Метод економічного аналізу базується на загальнонаукових, формально-логічних і діалектико-логічних законах і категоріях.

Виконання плану з виробництва продукції, постачання продукції споживачем у відповідності з укладеннями договорами (контрактами) є необхідною умовою нормального функціонування кожного підприємства. Такі показники, як продуктивність праці, собівартість, прибуток, багато в чому залежать від виконання плану виробництва і реалізації продукції. Головним завданням виробництва і реалізації продукції є • перевірка напруженості та наукового обґрунтування планових завдань;

- перевірка виконання плану випуску і реалізації продукції, держзамовлень, договірних зобов’язань, відповідності фактичних результатів встановленим завданням по кількості, номенклатурі (асортименту), термінам, якості продукції. ;

- оцінка основних показників технічного рівня виробів, оновлення продукції;

- оцінка ритмічності виробництва та виявлення причин відхилення від плану і рівня попереднього періоду;

- виявлення резервів росту обсягу виробництва, якості продукції;

- виявлення раціональних форм і засобів господарювання. Джерелами інформації при цьому є данні бухгалтерського і статистичного обліку, інформація внутрішнього споживання, планові завдання, контракти, держзамовлення, прейскуранти цін, нормативи, норми, стандарти.

В процесі аналізу виробництва та реалізації продукції головним чином оцінюється

- обсяг виробництва продукції;

- обсяг реалізації продукції;

- обсяг чистої продукції;

- виконання договірних зобов'язань і держзамовлень.

Економічний аналіз має свої специфічні прийоми і методи, сукупність яких створює методику економічного аналізу.

Економічний аналіз використовує практично всі методи і прийоми, які застосовується в економічних дослідженнях

- порівняння – найбільш розповсюджений прийом аналізу. Існує декілька видів порівняння – за планом; з минулим періодом, з кращими зразками, з середніми значеннями;

- групування – розподіл сукупності одиниць спостережень за однорідними суттєвими для них ознаками. При групуванні економічних процесів використовують такі ознаки – форма власності, призначення продукції;

- абсолютні і відносні величини – в результаті зведення первинного статистичного матеріалу одержують абсолютні величини, на базі яких розраховують відносні величини;

- середні величини – відображають характеристику економічних явищ за однією ознакою;

- метод різниць – полягає в тому, що при проведені факторного аналізу і розрахунку впливу кожного фактору, оцінка одного з факторів розраховується як різниця загального впливу і суми впливу всіх розрахованих факторів;

- індексний метод – використовується у випадку, коли початкові величини представлені не абсолютними величинами, а відносними, тобто індексними;

- деталізація – прийом розподілу загальних величин на складові частини.

 

Мета планування витрат – визначення можливості найекономічнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак – прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний – у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

 

 

1. Гальчинський А. С. Фінансова діяльність підприємства. – К. : Основи, 1996.

2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. – К. : КНЕУ, 2001.

3. Фінансові ринки та грошово-кредитні відносини країн. / За ред. Б. С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000.

4. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики. // Фінанси України, 2000, – №7.

5. Остапець А. І. Остапець Л. В. Фінансова діяльність піжприємства. К. : Основи, 2006.