Принципи і особливості консультування депресивних особистостей

У депресивних людей наявне постійне очікування відчуття покинутості та приниження. Вони готові щось робити або чимось пожертвувати, аби лише задовольнити особу, яку бояться втратити. Проте ці люди здатні підтримувати близькі стосунки і позитивно реагувати на прояви любові та схвалення. Їхня проблема – це відсутність впевненості в можливості збереження позитивного ставлення до себе протягом тривалого проміжку часу.

Депресивні особистості можуть почувати себе достатньо комфортно у ситуації, що певним чином нагадує ту, в якій вони виросли. Часто ці люди продовжують жити з батьками і намагаються підтримувати такі ж стосунки, як у дитинстві. Депресивний чоловік одружується з жінкою, яка ставиться до нього як його мати; і навпаки, депресивна жінка одружується з чоловіком, який ставиться до неї як батько. Навіть у професійній сфері такі люди комфортно почувають себе в ролі дитини. Вони легко стають підлеглими або постійно намагаються викликати до себе прояви захоплення, які дитина очікує від батьків.

Депресивні особистості мають базисну проблему надмірної ворожості. Але вони спрямовують цю ворожість і агресію на себе і страждають від надмірного почуття вини. Значна кількість депресивних людей не проявляють ознак ворожості, доки серйозно не порушиться рівновага у їхніх стосунках із найближчим оточенням. У багатьох наявне амбівалентне ставлення до всіх, кого вони люблять.

Класифікують депресію за різними ознаками. Наведемо загальноприйняту класифікацію видів депресивного стану.

Класична депресія – це щиросердечний стан, який переживається як сум, пригніченість, тривога, ангедонія  (втрата здатності отримувати задоволення від звичних справ). До обов'язкових симптомів класичної депресії також відносяться зовнішня безвільність, сповільненість рухів і уповільнення темпу мислення  (депресивна тріада).

Невротична депресія – результат тривалої психотравмуючої ситуації. Така депресія найчастіше зустрічається серед людей з певними особливостями особистості, наприклад, прямолінійність, безкомпромісність у поєднанні з невпевненістю, нерішучість у певних ситуаціях. Захворювання починається зі зниження настрою, зі слізливістю та ідеями несправедливого відношення до себе. Для такої депресії характерними є утруднене засипання, тривожне пробудження, слабість, розбитість, головні болі по ранках, зниження артеріального тиску, можливі запори й порушення сексуальної сфери.

Психогенна депресія розвивається в ситуації втрати життєво важливих для даної особистості цінностей  (втрата або смерть близького, сильний стрес на роботі і т. д). Особистості, які страждають на таку депресією, характеризуються підвищеною чутливістю і мінливістю настрою.

Стан психогенної депресії розвивається протягом короткого проміжку часу. Часто спостерігається фіксація на втраті, внутрішнє напруження і занепокоєність своєю долею і долею близьких. Хворі скаржаться на сум і розумову загальмованість, висловлюють ідеї власної малоцінності, песимістично оцінюють своє минуле, сьогодення і майбутнє. Самогубство сприймається ними як єдиний вихід з болісної ситуації.

В осіб з вираженими істеричними рисами характеру подібна депресія проявляється в примхливості і дратівливості в поведінці. Спроби самогубства обумовлені демонстративною поведінкою і є для них «останньою краплею».

Післяпологова депресія розвивається у молодих матерів у перший місяць після пологів. Оскільки народження дитини є важливим етапом і часто критичним періодом у житті жінки, організм у цей час виявляється найбільш вразливим. Така депресія проявляється в емоційній нестійкості, стомлюваності, розладах сну, підвищеної тривожності, почутті відторгнення дитини.

Причинами післяпологової депресії можуть служити гормональні перебудови, соціальна ситуація навколо народження дитини, особливості психіки жінки  (в особистостей з перепадами настрою або депресіями до пологів висока ймовірність розвитку післяпологової депресії).

Особливістю циркулярної депресії є добові, сезонні або інші варіанти коливання настрою. Хворі також описують світ як «неяскравий», нецікавий, бачать його ніби через скло. Ранні пробудження і неможливість заснути змушують таких хворих подовгу лежати в ліжку і розмірковувати про нікчемність свого існування, безперспективності майбутнього. Подібні міркування можуть закінчитися суїцидом  (у ранкові години, коли ніхто не може перешкодити).

Якої би природи не була депресія – це психічний розлад, що вимагає кваліфікованої допомоги консультанта, оскільки лише фахівець може розібратися у хворобливому стані і призначити правильне комплексне лікування.

Багато людей розцінюють втрату фізичної сили або привабливості як фіаско чи катастрофу. Особливо, коли це трапляється раптово, через нещасний випадок, хворобу чи втрату близької людини  (внаслідок смерті або розлуки). У деяких людей це може призвести до дезадаптації. Досить частими є кризи середини життя. У тих, хто має добрі й надійні стосунки, розвиваються невротичні депресії, а якщо стосунки і прив'язаності ненадійні, можуть розвинутися важкі депресії.

Як депресивним особистостям, маючи такі труднощі у підтримуванні стосунків з оточенням, вдається досить успішно жити і працювати аж до виникнення депресії? Яким чином вони здатні справляти позитивне враження? Як після перенесеної депресії вони відновлюють емоційну рівновагу? Можна вказати дві причини.

1. Послідовне ставлення в дитинстві. Як би не було важко адаптуватися до суворої дисципліни і слухняності, це стає можливим за умови, якщо батьки

ставляться до дитини послідовно. Послідовність є необхідною умовою для формування очікувань дитини. Тоді вимоги і суворість батьків є передбачуваними і зрозумілими. Дитина, яка постійно очікує суворості, почуває себе краще, ніж коли вона не знає чого їй очікувати, незважаючи на те, що вона страждає від прихованого гніву.

2. Емоційне прийняття і