Природні передумови розвитку туризму в придністровських районах та рекреаційно-туристичний потенціал придністровських районів

Непоротівський Печерний Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця» або Скельний Сеято-Миколаївський чоловічий монастир. Монастир розташований неподалік від села Непоротове Сокирянського району, в урочищі Галиця, на великій скелі над Дністром. Тут збереглися залишки скельного монастиря, заснованого на межі XI та XII ст. Монастир відновлений у 1999 році після його останнього закриття в 1948 році. У його давніх печерах археологи знайшли пам'ятки кам'яної доби. Притягує монастир туристів тим, що тут можна побачити та відчути особливий дух – адже Храми та келії і сьогодні розміщені в невеликих гротах та печерах. В монастирі є два печерних храми – святого Миколая та Святого Антонія.

За 8 км від Хрещатицького монастиря розміщений ще один чоловічий монастир – Свято-Успенський Кулівецький, розташований у Заставнівському районі Чернівецької області у селі Кулівці. За місцевою легендою, колись тут знаходився маленький скит. В кінці 18 століття в селі збудували Успенський храм з 2-ярусною дзвіницею. Основними святинями є ковчеги з мощами святих.

Головною особливістю є те, що старий храм належить до групи церков безкупольного типу. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, укріплена кам'яними контрфорсами. Інтер'єр храму розписаний у стилі бароко.

Для розвитку релігійного туризму в даному регіоні має і значний вплив Хотинська фортеця в якій розміщується діючих храм святого Олександра Невського. Проте не можна стверджувати, що Хотин є центром релігійного туризму в області – він передусім притягує туристів своєю Хотинською фортецею.

У Придністров'ї Чернівецької області є 7 храмових комплексів, які включені до списку архітектурних пам'яток. Це храми в селах Звенячин, Репужинці, Василів, Веренчанка та Вікно Заставнівського району, у місті Хотин та с. Білоусівка Сокирянського району. Серед перелічених храмів за потоком паломників вирізняється храм с. Вікно, адже в ньому зберігається частинка мощей святого цілителя Пантелеймона. Проте, дані храми не мають такої сакрально-туристичної значимості як перелічені монастирі, які поправу є осередками релігійного туризму в Придністров'ї Чернівецької області.

Церква в селі Рухотин (Хотинський район Чернівецької області). Це маленька мурована церква, що складається з прямокутної нави та півциркульного вівтаря. Нижня частина стін оброблена як цоколь. Церква має бляшаний дах: над навою він чотирисхилий з трьома глухими ліхтариками (більшим посередині й крихітними – по боках) ; над апсидою дах має гранчасту, пірамідальну форму. Церква має чотири маленьких прямокутних вікна – по одному в кожній стіні; єдині двері з лучковим завершенням прорізано в бічній стіні (церква стоїть на крутому схилі, і з заходу просто немає місця для влаштування хоч якоїсь площадки перед входом). Церква потинькована, не має ніякого зовнішнього декору; тільки над лукою двері зроблено простий рельєф: серце, з якого виростає чотирираменний хрест.

На північ від церкви стоїть мурована двоповерхова надбрамна дзвіниця. Вона має квадратний план, покрита чотирисхилим бляшаним дахом з глухим ліхтариком. Складена з грубо обколених плит каменю. Нижній ярус дзвіниці має проїзд, перекритий склепіннями на арках. Зараз проїзд закладено з зовнішнього боку і відкрито тільки з обійстя. Проїзд дуже низенький, і складається таке враження, що довкола нього з часу побудови дзвіниці наріс шар відкладів. Верхній ярус дзвону має чотири високі отвори з півциркульним завершенням – по одному в кожній стіні. Ніяких слідів пристосування дзвіниці для оборони не видно. На зовнішній поверхні стін видно кінці дерев’яних балок. На стіні першого поверху з боку обійстя видно якусь арку з дуже незначною стрілою вигину. Призначення її незрозуміле. Цей ансамбль може датуватись 15-17 ст.

С. Ленківці Кельменецького району. Цегляна церква знаходиться в центрі села. Основу її складає кубічний об’єм нави з ледь наміченими північним та південним раменами хреста. З заходу до нави прибудовано бабинець, вужчий за наву, а до бабинця – двоярусну дзвіницю. Церква увінчана одним верхом з чотирма вікнами. В цілому вона є досить показовою спорудою єпархіальної російської архітектури 2 половини 19 ст.

С. Коновка Кельменецького району. Дерев’яна церква в цьому селі повторює за своїми формами кам’яну церкву в Ленківцях: така сама кубічна нава, вужчий бабинець і дзвіниця, прибудована до бабинця, такий самий верх з 4 вікнами, такий самий чотирисхилий залізний дах. Знаходиться вона в центрі села. Датувати її слід 2 половиною 19 ст.

С. Вороновиця Кельменецького району. На південній околиці села на цвинтарі стоїть маленька безверха церковця з прибудованою до бабинця дзвіницею. Огорожа цвинтаря була замкнена і докладно оглянути цю споруду я не зміг. Всі три споруди в Кельменецькому районі не числяться серед пам’яток архітектури (укладачі 4-го тому “Памятников градостроительства и архитерктуры” взагалі не знайшли жодної пам’ятки в цілому районі).

Найстарiшим монастирем середнього Придністров’я вважається Бакотський Михайлiвський печерний монастир. Село Бакота повністю затоплене водосховищем; навіть підвищення в центрі колишнього села, на якому знаходився дитинець давньоруського міста, затоплене і знаходиться на значній глибині. На фотографії представлено вигляд скелі, в якій на половині висоти обриву містяться залишки печер монастиря. Трохи нижче по Дністру, за мисом, розбудовується дачна дільниця.

У Бакотi на високiй 120-метровiй бiлiй скалi в ХI столiттi був створений чоловiчий монастир, бiльшiсть кiмнат якого були в печерах. Навкруги й у донинi б’ють три джерела. Подейкують, що вони