Природні й антропогенні фактори впливу на біосферу

ТОРНАДО – смерч над суходолом.

ЕРОЗІЯ ГРУНТУ (водна й вітрова). Масштаби цього явища можна порівняти тільки із глобальними планетарними процесами. Внаслідок водяної ерозії виникає втрата величезної кількості родючого ґрунту, що вимивається в гідросферу.

Вітровою ерозією завдаються подвійні збитки: в одних місцях відбувається видування ґрунту, внаслідок чого гинуть посіви, в інших – засипаються рослини, накопичується природний ґрунт у балках, байраках, ріках, морях. Вітрову ерозію називають ще пиловими, або «чорними» бурями.

Отже, природні фактори, що впливають на біосферу, породжують її природне забруднення.

Наприклад, щороку в біосферу викидається природних забруднень, млн. т:

• морської солі – 350 – 650;
• ґрунтових солей (за рахунок ерозії) -200 – 300;
• продуктів виверження вулканів – 70 – 80;
• газів, в наслідок лісових пожеж – 70 – 75;
• космічного пилу – 3 – 3, 5.

До природних джерел забруднень відносяться також гази, пари, тверді частки органічного й неорганічного походження, що утворюються при розпаді органічних речовин на дні водосховищ, на земній поверхні і в ґрунті, при життєвому виділенні з організмів, геологічних процесів в літосфері і т. п.

Біологічне розкладання речовин на Землі, в тому числі життєдіяльність ґрунтових бактерій веде до утворення великої кількості сірководню, аміаку, окисів азоту, окислів вуглецю, спиртів, органічних кислот, ефірів, альдегідів, кетонів. Усі ці речовини поступають у біосферу. Періодично помітне забруднення утворюють частки рослинного походження. Під час масового квітіння в повітрі знаходиться чимала кількість пилку, що є причиню алергічних захворювань.

Крім того, на Землю випадає чимала кількість опадів (5, 8*1014 т/рік), що включають до себе тверді і рідкі аерозолі.

Як правило, природні забруднення не загрожують негативними наслідками для біогеоценозів, хоча короткочасні наслідки можливі.

В біосфері, завдяки процесам самоочищення, до недавніх пір відбувалось замкнуте безвідходне виробництво. Проте з кожним роком усе більше зростає антропогенний вплив на біосферу.

 

 

Антропогенний вплив тісно пов’язаний зі зміною природи.

Зміна природи людиною – це неминуче вилучення речовини людством і зміна фізичних і хімічних характеристик природи в перебігу власного розвитку. В історичному плані можна виділити кілька етапів зміни природи людством, що закінчувалися екологічними кризами і супроводжувалися екологічними революціями.

Ці етапи такі:

• Вплив людей на біосферу лише як звичайних біологічних видів;
• Надінтенсивне мисливство без різкої зміни екосистем у період становлення людства;
• Зміна екосистем через випас худоби, прискорення росту трав шляхом випалювання та інших акцій;
• Підсилення пливу на природу з докорінним перетворенням частини екосистем (розорювання земель, широкомасштабне зведення лісів і т. д.) ;
• Глобальна зміна всіх екологічних компонентів біосфери в цілому у зв’язку з необмеженою інтенсифікацією господарства.

Останній етап розпочався порівняно недавно – не більше, ніж 300 років тому (головним чином, у XX столітті) – і досяг найбільшої гостроти в кінці XX – початку XXI століття. Надалі, якщо не станеться глобальної катастрофи на зразок ядерної війни чи тотального руйнування озонового шару планети, слід очікувати на поступове пом’якшення антропогенного пресу, заснованого на досягненнях науково-технічної революції й переходу природного середовища на відновлення до фази доцільної екологічної рівноваги.

Екологічна криза – напружений стан взаємовідносин між людиною й природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків у людському суспільстві, з одного боку, ресурсно-екологічним можливостями у біосфері, з іншого. Характеризується не просто і не стільки підсиленням впливу людини на природу, але й різким збільшенням впливу зміненою людьми природи на суспільний розвиток. В більш широкому розумінні екологічні кризи – фази розвитку біосфери, на яких відбувається якісне відновлення живої речовини (вимирання одних видів і виникнення інших).

Екологічну кризу треба відрізняти від екологічної катастрофи. Криза – поворотний стан, в якому людина виступає активно діючою стороною. Катастрофа – незворотне явище; людина тут вимушено пасивна, страждаюча сторона.

Екологічна (господарська) революція – відповідна реакція людства на кризовий стан системи взаємовідносин «людина – біосфера». Звичайно, вона охоплює всі сторони господарювання і призводить до зміни поглядів людей на природу, її експлуатацію. В попередні епохи екологічні революції минали протягом тривалого періоду (віками і, навіть, тисячоліттями) Сучасна глобальна екологічна (науково-технічна) революція протягнеться, очевидно, близько половини століття (в іншому випадку може наступити всесвітня екологічна катастрофа).

Протягом своєї історії людство неодноразово вступало в кризові періоди, що були переборюванні екологічними революціями (рис. 4. 3).

Внаслідок до антропогенної екологічної кризи арідізації (від лат. aridus – сухий) сталася зміна середовища пробування живих істот, що спричинило виникнення прямоходячих антропоїдів – безпосередніх предків людини.

Криза збіднення ресурсів промислів і збирання. Криза відносного збіднення доступних примітивній людині промислу й збирання.

Біотехнічна революція (реакція на нестачу природних продуктів при виході людства з фази суто біологічного існування) – стихійні біотехнічні заходи на

 

Рис. 4. 3. Екологічні кризи і революції.

зразок випалювання рослинності для її найкращого і понад раннього зростання (поліпшення пасовищ диких тварин).

Перша антропогенна екологічна криза («криза консументів») – масове винищення великих тварин і виснаження ресурсів збирання.

За тисячоліття людської цивілізації незчисленна кількість видів тварин була бездумно винищена. Ніяка, наприклад, кліматична катастрофа не змогла б так швидко винищити мамонтів, як це зробили мисливці