Природно – ресурсний потенціал регіонів України та його економічна оцінка

 

I.Сутність природно – ресурсного потенціалу та його структура 

II.Кількісна та якісна оцінка природних ресурсів та природних умов 

III.Характеристика природно – ресурсного потенціалу України та її регіонів 

 

 

Природно–ресурсний потенціал – це важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови.   

Природні ресурси – це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства.  

Природні умови – це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.  Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно – ресурсного потенціалу.  

Компонентна структура характеризує внутрішньо – та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо). 

Територіальна – різні форми просторової дислокації природно – ресурсних комплексів; організаційна – можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.  

Функціональна структура природно – ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.  

Економічна оцінка природних ресурсів – необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша – характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга – економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища).

 

 

Україна має потужний природно – ресурсний потенціал для розвитку національного господарства, різноманітну мінеральну сировину для функціонування галузей промисловості, сприятливі кліматичні умови, що в сукупності створює можливості для виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки держави, позиціонування країни на світовому ринку, а також сталого соціально – економічного розвитку України. 

Природно – ресурсний потенціал – важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. 

До основних характеристик природно – ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.  

Природні ресурси це елементи й сили природи, які можуть використовуватись у виробничій і невиробничій діяльності людини. Природно – ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, до яких відносять корисні копалини та мінерально – будівельну сировину. Мінеральні ресурси можуть поділятися на паливні, рудні й нерудні; земельні, серед яких виділяють типи грунтів, а також типи господарського використання земель: рілля, сінокоси й пасовища, ліси й чагарники, малопродуктивні землі тощо; водні, які поділяються на води Світового океану та води суходолу, що складаються з поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики) та підземних вод (грунтові та артезіанські); біологічні ресурси, що включають рослинний і тваринний світ; ресурси Світового океану, що перебувають у воді в розчиненому стані, на морському дні й під ним – у товщі земної кори; рекреаційні, що включають природно – кліматичні, бальнеологічні, пляжні й заповідні; кліматичні сформовані із тепло-, волого-, світлоємності; космічні, до яких відносять сонячну енергію, внутрішнє тепло Землі, енергію вітру, енергію хвиль, освітленість тощо.

За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: грунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали. 

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

 

 

Використання в економічній системі природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: технологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виражається в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною. 

Економічна оцінка природних ресурсів – необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша – характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга – економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують передусім методичні підходи, засновані на категоріях ренти та ефективності. 

При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобігання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додаткові витрати з соціальних фондів тощо. 

Для розміщення галузей народного господарства велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони