Психофізіологічні особливості професійної діяльності в екстремальних умовах

Існує багато професій, у яких діяльність носить екстремальний характер, часто присутні «катастрофогенні» ситуації. До цієї категорії входять оперативні чергові енергосистем, водії авто-, авіа-, і морського транспорту, космонавти, ряд військових спеціальностей і т. д.

Головним фактором у таких професіях є переживання небезпеки у зв'язку з можливими аваріями і великою особистою відповідальністю за їх ліквідацію. Стресова ситуація веде до порушення сенсорної і розумової діяльності, людина неадекватно сприймає показники приладів, відповідно приймаючи неправильні рішення, а, часом і взагалі забуваючи, що треба робити. Багато психологів відзначають, що схильність до професійного стресу в людей є не однаковою.

Одним з перших досліджень ролі типологічних особливостей властивостей нервової системи в екстремальних ситуаціях стала робота К. М. Гуревича і В. Ф. Матвєєва. Автори показали на прикладі операторів-керівників енергосистем, що «оперативні якості», які дозволяють успішно справлятися з роботою в аварійній ситуації, більш виражена в осіб з сильною нервовою системою. Ненадійними виявилися особи зі слабкою нервовою системою і перевагою процесів гальмування у ній. У них часто спостерігалася розгубленість, яка навіть доходила до шокового стану, що зумовлювало велику кількість неадекватних дій.

Психічна напруга може виникати з тих або інших причин у різних видах професійної діяльності. Наприклад, у діяльності водіїв міського транспорту екстремальність ситуацій є постійним фоном. Дослідження В. А. Трошихіна, С. І. Молдавської й І. В. Кольченко показали, що при стажі більше п'яти років високу надійність показують водії з високою рухливістю нервових процесів і з сильною нервовою системою. Водії з високою інертністю нервових процесів обережні при водінні, порівняно рідко порушують правила руху, але, незважаючи на це, попадають в аварії частіше. Найвищою є надійність у водіїв, які мають, поряд із сильною нервовою системою, середній ступінь рухливості нервових процесів.

Пряме віднесення багатьох професій до певного типу діяльності (монотонної, екстремальної і т. д.) є неправомірним, тим більше, що більшість цих професій можуть пред'являти людині протилежні вимоги (водіння міського автобуса є своєрідною монотонією). У зв'язку з цим у більш вигідному положенні можуть виявитися особи не з крайніми проявами властивостей нервової системи і темпераменту, а з середньою їх виразністю.

С. А. Гапонова, вивчаючи частоту ДТП у водіїв різного транспорту, виявила, що кількість осіб із сильною і слабкою нервовою системою була однаковою як у групі безаварійно працюючих водіїв, так і у групі «аварійників». Автор пояснює це тим, що у перших виражені такі якості, як емоційна стійкість, концентрація і перемикання уваги, а в інших – висока здатність до імовірнісного прогнозування, рухливість нервових процесів, більша пропускна здатність зорового аналізатора, довгострокова пам'ять. Згідно зарубіжних досліджень успішність діяльності пожежників в екстремальних ситуаціях залежить від схильності до ризику. Ця схильність сильніше виражена в пожежників з сильною нервовою системою і низькотривожних.

Наведені приклади показують, що з екстремальними ситуаціями успішніше справляються особи з сильною нервовою системою і рухливістю нервових процесів. Крім того, стійкість людини до стресу залежить і від темпераментних властивостей особистості. Наприклад, деякі дослідники прийшли до висновку, що інтроверти при виконанні завдань, які моделюють операторську діяльність, працюють краще, ніж екстраверти. Існує багато фактів, які підтверджують меншу надійність осіб з високою тривожністю, оскільки їм властивий підвищений самоконтроль, до якого вони звертаються ув процесі прийому і переробки інформації. Це вимагає додаткового часу для ухвалення правильного рішення, що негативно позначається в умовах екстремальності.

Конкретні умови діяльності істотно впливають на психічні і життєво важливі функції організму людини. Якщо вплив природних факторів (з урахуванням їх взаємодії) у конкретних умовах діяльності є таким, при якому забезпечується нормальне здійснення психічних і життєве важливих функцій організму, не виникає високої напруги компенсаторних систем організму і вдало виконується задана трудова діяльність, то такі умови можуть бути визначені як сприятливі, а в найкращих випадках – як оптимальні. Якщо в силу ряду факторів виникає висока напруга компенсаторних систем організму, – такі умови визначаються як несприятливі, або дискомфортні, а при вираженому несприятливому ефекті – як екстремальні. Максимальна екстремальність умов характеризується гранично переносимими значеннями одного або декількох факторів середовища, при яких обмежений час психічні і життєво важливі функції організма зберігаються на рівні, який забеапечує мінімумальну ефективність діяльності.