Психолітературознавчний аналіз творів Ю. Андруховича

Актуальність теми дослідження. У сучаснiй украïнськiй постмодернiй лiтературi можна назвати кiлькох авторiв, що не тiльки пишуть для «втаємничених», але й здобули прихильнiсть значноï читацькоï аудиторiï як в Украïнi, так i за ïï межами. У цьому ряду буде й iм'я Юрiя Андруховича, вiдомого поета, прозаïка, есеïста, без пере¬бiльшення сучасного класика.

Творчiсть Юрiя Андруховича - найяскравiший прояв постмодер¬нiзму в украïнськiй лiтературi. Як i захiднi письменники-постмодернiсти, у своïх романах вiн широко використовує iнтертекстуальнiсть, так званий «текст у текстi». Автор «прочитує» традицiйнi образи та сюжети, твори попередникiв, своєрiдно переосмислюючи ïх. Героï його романiв живуть у свiтi, просякнутому культурними реалiями.

Письменник першим в украïнськiй лiтературi дав взiрець попу¬лярноï зараз карнавальноï прози, якiй притаманне жанрове та сти¬льове багатоманiття, рiвноправнiсть «високого» та «низького» у творi. Андрухович iмiтує рiзнi лiтературнi стилi: бароко, магiчний реалiзм, украïнський бурлеск i травестiю, маньєризм тощо. Так, впливи баро¬ко виявляються у прагненнi до карнавалiзацiï, театралiзацiï дiйснос¬тi, бурлескно-травестiйна поетика - у невiдповiдностi мiж серйозним значенням викладених подiй та ïхнiм «низьким» оформленням, що викликає комiчний ефект.

Iронiя стає провiдною рисою усiх творiв сучасного мистецтва. Юрiєм Андруховичем iронiчно переосмислюються актуальнi пробле¬ми сучасноï фiлософiï: фемiнiзм, питання вiдносностi будь-яких абсо¬лютiв, проблема переосмислення усталених цiнностей, бачення свiту як тексту тощо.

Таким чином, прикметною рисою постмодерних творiв є вiдсут¬нiсть канонiв, обмежень, яка (вiдсутнiсть) сама стає каноном i дозво¬ляє передати множиннiсть поглядiв на свiт i неможливiсть iснування будь-яких iмперативiв, а отже, вiдчуття абсурдностi свiту та iрреаль¬ностi буття.

Стан дослідження проблеми. Вивчення феномену творчості Ю. Андруховича присвячено чималий доробок вітчизняних і зарубіжних авторів. Зокрема, проблема-тику визначення місця і ролі його творчості в сучасній постмодерністській літерату-рі розглядається такими авторами, як Анісімова Н., Бетко І., Баліна К. Н. Білоцер-ківець Н., Гаврилюк Ю., Данильчук О., Єрмакова В. В., Зьобро О., Ірванець О., Моренець В. П., Перепадя В., Шептицька Т., Прохасько Т. та ін. Більш вузьким питанням дослідження текстуального характеру творчості Андруховича стали праці Барана Є., Бербенець Л., Бойко Л., Галич А., Голобородько Я. Глибоким аналізом окремих творів займалися Гузьо Г., Нешпір Н., Павлишин М., Шебеліст С. та ін.

Об’єкт дослідження – творчість Юрія Андруховича в контексті її постмодерністської спрямованості.

Предмет дослідження – психолітературні особливості прози та поетики Юрія Андруховича.

Мета роботи – проаналізувати творчість Ю. Андруховича з точки зору її психолітературного спрямування і забарвлення, визначити основні літературні і психологічні прийому побудови романів та есе.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені наступні завдання: 

• здійснити аналіз публіцистики Ю. Андруховича;
• виявити необарокові тенденції у прозі Ю. Андруховича;
• описати архетип українського постмодерністського роману на прикладі «Перверзії» Ю. Андруховича;
• проаналізувати виміри постмодернізму у романах «Московіада», «Рекреації», «Дванадцять обручів»;
• дослідити феномен використання образів тілесності в творчості Ю. Андруховича.

Методи дослідження. Під час вирішення визначених завдань використову-вались наступні методи дослідження: теоретичні: синтез, аналіз та узагальнення літератури та періодики для теоретичного підгрунтя дослідження, метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел, контекстуальний аналіз. 

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 43 сторінки.