Психологічна стуктура особистості

• Переконання – форма спрямованості особистості, що виражається в глибоко осмисленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями, органічно зливається з почуттями і волею людини і що отримала для нього особистісний сенс. Система переконань людини відображає його світогляд.

• Потреби – об'єктивна випробовувана суб'єктом потреба в чомусь, що відбивається і суб'єктивно, що є джерелом активності, розвитку особистості, соціальної спільності. Між об'єктивною потребою і її суб'єктивним відображенням нерідкі суперечності, які істотно впливають на розвиток особистості.

2. Досвід особистості – набуття людиною суспільного досвіду (соціалізація). Цей досвід включає необхідні для його життєдіяльності знання, вміння, навички:

• Знання – система наукових понять про закономірності природи, суспільства, становлення і розвитку людини та її свідомості;

• Вміння – здатність людини на основі знань і навичок продуктивно, якісно і своєчасно виконувати роботу в нових умовах;

• Навички – автоматизовані компоненти цілеспрямованої свідомої діяльності;

3. Блок регулювання поведінки особистості (система самоконтролю) включає форми психічних пізнавальних процесів, зокрема:

• Відчуття – це найпростіший із психічних процесів, за допомогою якого ми отримуємо інформацію про навколишній світ. Вони виникають у рецепторах – особливо чутливих нервових клітинах людського тіла, при цьому рецептори кожного виду відповідають за чутливість до певних подразників.

• Сприйняття – психічний процес відображення предметів і явищ у дійсності в сукупності їх різних властивостей і частин, пов'язаний з розумінням цілісності відбиваного. Виникає в результаті безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні аналізаторів.

• Увагу – психічний пізнавальний процес, що полягає в переважної спрямованості свідомості людини на певний об'єкт чи явище, в результаті чого вони відображаються повніше, виразніше, глибше.

• Пам'ять – психофізіологічний процес, що виконує функції закріплення, збереження і відтворення минулого досвіду. Забезпечує накопичення вражень про навколишній світ, служить основою набуття знань, навичок та вмінь і їх подальшого використання.

• Спостережливість – якість особистості, що полягає у високому рівні розвитку здатності до концентрації уваги на тому чи іншому об'єкті; здатність помічати і сприймати деталі, явища малопомітні, але суттєві для аналізу.

• Уява – психічний процес, що полягає у створенні нових уявлень і думок на основі наявного досвіду. Виражається: 1) у побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності; 2) у створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю, 3) в продукуванні образів, які не програмують, а замінюють, симулюють дійсність: 4) у створенні образів, відповідних опису об'єкта.

• Мислення – процес опосередкованого відображення в людській свідомості складних зв'язків і відносин між предметами і явищами суб'єктивного світу; пізнавальна діяльність особистості, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Виділяють мислення теоретичне і практичне; інтуїтивне і словесно-логічне; наочно-дієве і наочно-образне; формально-логічне і творче і т. д.

• Мова – історично сформована форма спілкування людей за допомогою мови, що являє собою систему фонетичних, лексичних, граматичних та стилістичних засобів і правил спілкування.

• Емоції – особлива форма відображення психікою навколишнього світу, що виявляється головним чином в біологічно обумовлених переживаннях, що відображають потреби організму і активізують або гальмують діяльність.

• Почуття – особлива форма відображення психікою навколишнього світу, ставлення особистості до навколишнього, що виявляється в соціально обумовлених переживаннях, активізують або гальмують діяльність.

4. Біологічно обумовлені властивості і якості особистості:

• Антропологічні ознаки – расові, статеві, вікові та ін;

• Фізичні особливості – розміри тіла і його структурно-механічні властивості;

• Зовнішня анатомія тіла;

• Функціонально-анатомічні особливості;

• Біохімічні особливості та патології виділених елементів;

• Властивості і типи темпераменту – стійке співвідношення особливостей людини, що характеризують різні сторони його психічної діяльності. Являє собою загальну характеристику вищої нервової діяльності людини і виражає основні природні властивості нервової системи. Похідними від цих основних підструктур є:

• Характер – це сукупність найбільш яскраво виражених і відносно стійких рис, типових для даної людини і систематично виявляються в його поведінці. Тісно пов'язаний з темпераментом, який визначає зовнішню форму вираження характеру, накладає своєрідний відбиток на ті чи інші його прояви. Але темперамент визначається вродженими властивостями вищої нервової діяльності і практично не зазнає змін протягом всього життя людини. Характер складається в процесі виховання; він відображає умови життя людини і здатний змінюватися при зміні цих умов.

• Здібності – психічна властивість особистості, що виявляється у відповідності психофізіологічних, психічних особливостей людини вимогам, пропонованим до нього одним або кількома видами діяльності, що дає йому можливість більш швидко і якісно опановувати ними.

• Воля і вольові якості особистості – форма психічного відображення дійсності, що дозволяє особистості долати перешкоди, досягати суб'єктивно поставленої мети, дає людині регулювати свої дії і психічні процеси, реалізувати здатність до вольової регуляції, свідоме і цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності.

 

 

Темою мого виступу була “Психологічна структрура особистості”.

У своїй доповіді я дослідила поняття особистості та її психологічну структуру.  Найчастіше під «особистістю» розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних ним у процесі соціального розвитку.

Проблема структури особистості в психології ще більш заплутана, ніж саме поняття «особистість.

Можна стверджувати, що в основі системної психологічної структури особистості лежать три базових виміри: І – соціально-психолого-індивідуальний – вертикальний; II – діяльнісний – горизонтальний; ІІІ – генетичний – віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості.

Вертикальна структура особистості утворюється такими диспозиціями, як: а) особистісна надбудова; б) ендотимна основа особистості – її внутрішні спонукання, прагнення, потреби та почуття як мотиви діяльності; в) обсяг переживань особистості – її відчуття, сприймання, уява, пам'ять, фантазія, мислення, діяльна поведінка тощо; г) життєва основа особистості – сукупність органічних процесів живої істоти, серед яких найважливішими є фізіологічні процеси у нервовій системі.

За Ф. Лершем, горизонтальний параметр особистості утворюють психічні процеси та функції, що виникають і розвиваються в особистості на основі «закону комунікації». Горизонтальний вимір складається з чотирьох «членів»: мотиваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного.

 

 

1. Вітенко І. С., Вітенко Т. І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних закладів. – Вінниця: Видавництво «Нова книга», 2001. – 256 с.

2. Немов Р. С. Психология. Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 568 с.

3. Основи психології та педагогіки. // Палеха Ю. І., Герасимчук В. І., Шиян О. М. – К.: Академвидав, 2002. – 154 с.

4. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи. М.: Издательство «ПРИОР», 2006. – 720 с.

5. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.