Психологічне консультування в сфері освіти

 

1. Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування

2. Консультування у дитячих дошкільних закладах

3. Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного віку

Список використаної літератури

 

Основне завдання консультування з цього напряму – оптимізація міжособистісної взаємодії в системі “педагог – дитина”, “батьки – дитина”, “педагог – батьки”.

 

 

До основних проблем (запитів), з якими звертаються до психолога-консультанта, можна зарахувати:

неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;

конфліктні ситуації в сім’ї;

переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання;

проблеми психічного здоров’я дітей, які навчаються у загальноосвітніх та спеціальних закладах;

вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;

проблеми шкільної дезадаптації;

дитячий алкоголізм та наркоманія.

Розв’язання зазначених вище проблем передбачає, перш за все, знаходження основних причин, які провокують появу тих чи інших труднощів. З досвіду роботи можна стверджувати, що найбільш поширеними причинами виникнення труднощів у педагогічному спілкуванні є:

несформованість навичок вербальної та невербальної комунікації (перефразування, збіднений словниковий запас, нелогічність висловлювань, недоречність виразів тощо) ;

відсутність необхідного зворотного зв’язку;

формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо в процесі прийняття спільних рішень) ;

неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;

низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи оцінювання;

низький рівень гуманізації дитячих закладів.

 

 

Психологічна робота в умовах дитячої установи носить профілактичний і освітній характер. У першому випадку мова йде про попередження відхилень у розвитку і поведінці дітей за допомогою інформування батьків і вихователів, при цьому предметом консультування батьків і педагогів є причини виникнення відхилень, ознаки, які свідчать про їх наявність, а також можливі наслідки для подальшого розвитку дитини. У другому випадку мається на увазі ознайомлення батьків і вихователів з різними областями психологічних знань, які сприяють самопізнанню, пізнанню оточуючих людей і сфери людських взаємин. Для батьків тут має велике значення знайомство з основами психологічних дисциплін: «Психологія родини», «Дитяча психологія». Для вихователів – психологічна специфіка педагогічних впливів і вікові особливості розвитку дітей у контексті вікової, педагогічної і дитячої психології.

Умовою освітнього напрямку консультативної роботи є термінологічна і змістовна адаптованість знань для осіб, які не мають спеціальної підготовки. Консультативно-освітня робота охоплюється в основному груповими формами впливів. Насамперед, це лекції, диспути з організацією дискусій, семінари, і деякі види тренінгів. Дані форми роботи забезпечуються вербально-комунікативними засобами, тобто побудовані з врахуванням можливостей монологічного (лекції), діалогічного (дискусії) і групового (диспути) спілкування. Тематичний зміст роботи визначається як за запитами батьків і вихователів, так і з ініціативи психолога. Обговорення деяких проблемних питань заздалегідь планується психологом. Для батьків це теми, пов'язані з адаптацією до дошкільної установи, готовністю до школи, психосексуальним пізнанням і статевою ідентифікацією, технічними інформаційними та ігровими засобами (телебачення, відео, комп'ютер, ігрові комп'ютерні приставки, мобільний телефон тощо). Для вихователів – розвиваючі програми для дітей, симптоматика порушень і відхилень у розвитку дітей, загальні і спеціальні здібності (дитяча обдарованість). Дана тематика обумовлена аналізом найбільше релевантних запитів.

Поряд з вербально-комунікативними засобами у дошкільній психологічній роботі широко використаються і невербальні (наочні) засобуи В умовах дошкільної установи вони представлені стендовою інформацією, спеціально оформленими брошурами і роздруковками рекомендаційних текстів, розвиваючих ігор і вправ, міні-тестів та анкет. Крім того, у розпорядження батьків може бути надана бібліотека з добіркою психологічної літератури з питань сім’ї і шлюбних взаємин. Для вихователів може бути підготовлена добірка психолого-педагогічної літератури.

При звертанні до індивідуальних форм роботи з батьками і вихователями можна перейти до розгляду наступного напрямку професійної діяльності дитячого практичного психолога – власне психологічного консультування. Психологічне консультування в умовах дитячої дошкільної установи визначається як система комунікативної взаємодії психолога з особами, які потребують психологічної допомоги рекомендаційного характеру.

Дана взаємодія здійснюється на запит адміністрації, батьків і педагогів, а також самих дітей. Результатом взаємодії є задоволення «реального» запиту і вироблення рекомендацій корекційно-профілактичного та інформативного характеру. Основним методом психологічного консультування є бесіда, а формою проведення – індивідуальна консультація.

Необхідно відзначити специфіку психологічного консультування в умовах дитячого дитячої освітнньої установи, яка полягає в опосередкованому характері консультування, тобто спрямованому на проблеми розвитку, навчання і виховання дитини незалежно від осіб, які потребують психологічної допомоги. Дитина-дошкільник дуже рідко виступає ініціатором запиту, в основному ініціативу проявляють її навколишні. З цієї причини психолог вимушений диференціювати зміст запитів з метою визначення можливості опосередковано вирішити проблеми дитини. Тому слід проаналізувати основні види «реальних» запитів щодо психологічної допомоги батькам та іншим членам родини з метою можливості виходу на проблеми дитини.

Запит 1. Необхідність підтвердження звинувачувальної позиції.

Можливі позиції звинувачення:

я – я (рідкісне звинувачення) ;

дружина – чоловік;

батьки – дитина;

батьки – бабусі, дідусі;

всі члени родини – дитина.

Реальним мотивом є одержання визнання власної позиції, а реальне відношення відношення до ситуації – драматизація