Психологічне забезпечення здоров'я студентської молоді як напрям практичної психології

Постановка проблеми. Найвиразнішою ознакою реформування вищої освіти в Україні є гуманістична спрямованість. А саме: студент як основна цінність, який здатний до навчання, розвитку, і викладач, який забезпечує соціальний захист майбутнього професіонала. А звідси центрованість на ідеях: людина не засіб, а мета; тому не студента треба пристосовувати до нової освіти, а освіту до нього.

У попередній період розвитку освіти майже не бралося до уваги біологічна основа людини. Сьогодні основним із напрямків гуманізації освіти є виховання свідомого ставлення до свого біологічного та психічного здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності.

Різні аспекти здоров'я людини розкриваються у дослідженнях І. Іщук. В. Л. Гавенко, І. М. Соколової, Є. Д Научителя, В. І. Осьодло, М. С. Корольчука, О. В. Корнієнко та ін. Однак, стан наукових розвідок з цієї проблеми поки що не може бути визнаний задовільним.

Мета даного дослідження – теоретично обґрунтувати сутність і зміст понятгя «здоров'я», проаналізувати основні причини погіршення здоров'я студентської молоді, систематизувати основні форми роботи та методи психологічної допомоги, які сприяють забезпеченню фізичного та психічного здоров'я студентів.

Існує багато підходів до розуміння сутності та змісту поняття «здоров'я». Сам термін «здоров'я» неоднозначний, бо поєднує дві науки та дві області практики медичну і психологічну.

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОЗ) зазначається: «Здоров'я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але і повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя».

Таке уявлення про здоров'я свідчить про тісний психосоматичний зв'язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов'язаних між собою рінях функціонування. Вчені умовно виділяють три взаємопов'язані рівні розгляду: біологічний, психологічний та соціальний, на кожному з яких здоров'я людини мас особливості свого прояву.

Здоров'я на біологічному рівні припускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їх адекватне реагування на вплив зовнішнього середовища.

Здоров'я на психологічному рівні пов'язане з особистим контекстом розгляду, в рамках якого людина постає як психічне ціле. Чим більш гармонійно поєднані всі суттєві властивості, що складають особистість, тим вона більш стійка, врівноважена та здатна протидіяти впливам, що прагнуть порушити її цілісність.

Благополуччя у психічному здоров'ї, на думку М. С. Корольчука [5], може бути порушене домінуванням певних негативних за своєю суттю властивостей характеру, дефектами в морально-етичній сфері, неправильним вибором ціннісних орієнтацій.

Зв'язок між психологічним та соціальним рівнями досить тісний. При розгляді здоров'я на соціальному рівні на передній план виходять питання впливу соціуму на здоров'я особистості. Психічне здоров'я зазнає впливу з боку різних соціальних явищ – сім'ї, друзів, умов навчання, дозвілля і т. д. Зазвичай активними учасниками в соціальній сфері почувають себе тільки люди зі здоровою психікою.

Здоров'я великою мірою залежить від душевного стану людини, зрівноваженості емоцій і почуттів, своєчасного вирішення її внутрішніх суперечностей, подолання емоційних конфліктів, від формування гармонійних стосунків у колективі. «Запущеність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її відношення до людей, до праці або колективу. Стійкість та постійність активних стосунків дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намічених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів» [5, 11].

В останні роки з'явилась тенденція виникнення у школярів захворювань, які раніше були характерні для дорослих людей: остеохондроз, остеопатія, артеріальна гіпертензія, атеросклероз і т. д. Більшість сучасних захворювань, на думку лікарів, ножна охарактеризувати як соціально залежні. Часто невідповідність програмних іимог, методів навчання індивідуальним особливостям учня призводять до перенапруження, ускладнення адаптації, погіршення здоров'я на всіх рівнях: соціальному, психологічному, соматичному [1]. Зміцнення здоров'я молоді на соціальному рівні вимагає від суспільства перегляду невиправданих традицій та пріоритетів у сфері навчання та виховання, професійній зайнятості, організації дозвілля та відпочинку, індустрії харчування та ін.

Процес навчання у вищому навчальному закладі пов'язаний з переходом від шпальної до вузівської системи навчання і супроводжується різкою зміною «соціальної ситуації» розвитку особистості, при цьому процеси психофізіологічного дозрівання колишнього учня ще не завершені [2; 4].

Перехід до нової соціальної ролі, ролі студента, зміна звичної шкільної обстановки на незнайому вузівську вимагають часу для адаптації, навіть якщо студента зустрічають товариськість, увага зі сторони викладачів ВНЗ. У першокурсника виникає почуття відповідальності за те, як складеться подальше життя, часто ці процеси пов'язані з відривом від домівки.

Початковий період для першокурсника характеризується новим оточенням, новою системою занять, новим ритмом життя. Це, в свою чергу, може викликати стан внутрішньої напруги, який негативно впливає як на інтелектуальний так і на особистісний розвиток юнаків і дівчат. Суттєвий вплив на психічне здоров'я студентської молоді здійснює зростання навантаження на психічну діяльність, пов’язане з неохідністю засвоєння і пепепобки значного обсягу інформації. В останні роки увагу психологів, фізіологів, медичних працівників привертає також напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом негативних емоційних чинників та стресів.

Дослідження з цих питань давно вийшли за рамки біології і перетворилась у соціально-психологічні завдання: навчити людину успішно керувати процесами, які відбуваються в організмі, запобігати виникненню та розвитку порушень у функціях різних органів внаслідок тривалих переживань. Мова йде не