Психологічні особливості альтруїзму та його захисні механізми в системі загальнолюдських цінностей

А. Друченко

 

 

Уданій статті обгрунтовано природу та сутність альтруїзму. Проаналізовано психологічні особливості альтруїзму та його захисні механізми в системі загальнолюдських цінностей.

Ключеві слова: альтруїзм, альтруїстичні норми, захисні форми альтруїзму.

 

В даной статтье обгрунтовано природу та сущность альтруизма. Проанализировано психологические особенности альтруизма та его защитные механизмы в системе общечеловеческих ценностей.

Ключевые слова: альтруизм, альтруистичные нормы, защитные формы альтруизма.

 

J he artkle deals with the a nalysis of psychodical factors of students valuafle orientations development. Psychologkal peculiarities of problem formation of students valuafle orientations investigation at higher ekonomikal institutions are shown.

Key words: valuafle orientations, reflektion. emotion of interest.

 

Однієї з основних проблем людини в сучасному суспільстві є втрата віри в себе. Відсутність віри призводить до байдужності як до себе, так і до інших людей. При цьому ціннісні орієнтири Сучасної Людини ґрунтуються на ідеології консюмеризма. Тому не випадково із середини XX століття, з початку епохи Споживача, в області людинознання з'явилося безліч робіт, автори яких пропонували різні шляхи гуманізації людської діяльності. До них можна віднести роботи в області екзистенціальної філософії й гуманістичної психології; поява груп, що сприяють особистісному росту; поява суміжних наук, складені елементи яких уважалися раніше несумісними – християнської психології, а також інтеграція західного подання про людину зі східними духовними практиками й ін.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, у яких розглядаються різні аспекти зазначеної вище наукової проблеми, необхідно підкреслити відсутність у психологічній науці досліджень психологічних особливостей альтруїзму в системі загальнолюдських цінностей. Вкрай необхідним є емпіричний аналіз психологічних особливостей альтруїзму в системі загальнолюдських цінностей.

Тому мета нашої статті проаналізувати психологічні особливості альтруїзму та його захисних механізмів в системі загальнолюдських цінностей.

‒розкрити психологічний зміст терміна «альтруїзм»;

‒здійснити феноменологічний аналіз формування захисних механізмів альтруїзму в системі загальнолюдських цінностей;

‒обгрунтувати підходи до вивчення проблеми розвитку альтруїзму в системі загальнолюдських цінностей.

Як моральний принцип альтруїзм фактично проголошувався буддизмом, стоїцизмом (пізня Стоя), християнством, пізніше англійською етикою XVIII століття (А. Шефстбері, Ф. Хатчесон, Д. Юм, А. Сміт), Лейбніцем, Шопенгауером, Фейербахом [2]. Сам термін «альтруїзм» ввів у XIX столітті французький філософ Огюст Конт, який проголосив принцип «vivre pourautrui» – «жити для інших», як «релігію людства» [8]. Це моральний принцип, згідно з яким благо іншого і він сам є більш значущим, ніж власне «Я». Альтруїстичною можна вважати таку поведінку студента, при якій, надаючи будь-кому підтримку, суб'єкт керується відношенням до нього як до цінності.

Поняття «альтруїстична поведінка» визначається по – різному: це «любов і турбота про інших», «прагнення до благополуччя інших при відсутності користі для себе», «схильність безвідплатно жертвувати собою за ради групи». Одні вважають альтруїзм специфічно людською, яка формується суспільством, якістю, інші – вродженим, спадково зафіксованим результатом природного відбору, однаковою мірою притаманним тваринам і людині [1]. Поєднує ці точки зору визнання того, що: а) альтруїзм є самостійним мотивом поведінки і б) цей мотив відрізняється від звичайних мотивів, заснованих на власній користі.

Альтруїзм (або альтруїстична поведінка) має різні дефініції: він визначається як любов і турбота про інших; прагнення до благополуччя інших при відсутності вигоди для себе, схильність безоплатно жертвувати собою заради групи й ін. Це поняття тісно пов'язане з терміном просоціальної поведінки, що має більш загальний характер і характеризує різні форми поведінки, здійснюваної в інтересах різних соціальних об'єктів, на противагу поведінці, що переслідує особисті цілі.

В історії психології сформувалось кілька поглядів, що пояснюють природу альтруїзму.

Альтруїстичні норми. Під ними розуміються такі терміни як потреба віддавати, норма соціальної відповідальності. Відповідно до останнього, якщо інша людина залежить від тебе в досягненні своєї мети, то ти повинен йому допомагати. Міра, у якій людина потрібна цій нормі залежить від ступеня її актуалізації у свідомості індивіда.

У рамках біхевіоризму альтруїзм розглядається як поводження обумовлене негативним або позитивним змпатичним підкріпленням (тобто зникненням неприємного почуття, що виникає побачивши страждання іншої людини або появою приємного почуття побачивши звільнення людини від цих страждань).

У психоаналізі альтруїзм розглядається як прагнення редукувати властивій людині почуття провини перед іншим шляхом безкорисливого вчинку.

Синтез подань про альтруїзм деяких західних (Шварца, Хекхаузена, Рейковского й ін.) і вітчизняних психологів (Божович, Запорожця й ін.) дозволяє виділити два типи альтруїстичних мотивів: індивідуально-нормативний (мотив морального боргу) і емоційний (мотив співчуття). [8].

Взагалі, альтруїзм можна визначити як поведінку, спрямовану на іншу особу або соціальне об'єднання, і не пов'язана з якими-небудь зовнішніми нагородами й заохоченнями. У контексті запропонованої теми стає особливо актуальний питання внутрішнього стану суб'єкта, його справжньої орієнтації. Адже кожне (досить природне) очікування подяки від того, кому ми допомагаємо, може бути розцінене як очікування заохочення, що несумісно з поняттям альтруїзму. Крім того, цілком зрозуміло, що крім справжнього альтруїзму, коли зовнішня поведінка відповідає внутрішнім намірам людини, коли мотивація дійсно альтруїстична, існує безліч форм зовні альтруїстичної поведінки, внутрішні механізми якої, однак зовсім не відповідають визначенню альтруїзму. Така ситуація може провокуватися різними факторами. Розглядаючи різні позиції різних авторів ми можемо побачити, що альтруїстична поведінка по своїй внутрішній будові такою не є (тобто, якщо порівнювати з визначенням, то вона заснована або на прямому очікуванні нагороди або заохоченні (випадок маніпуляції), або зовнішні нагороди не мають цінності, однак людина діє, скоріше «допомагаючи» собі, піднімаючи свою самооцінку, компенсуючи власні проблеми й т. п.), ми будемо називати «альтруїстичною», містячи її в лапки.

Егоїстичні й альтруїстичні тенденції в поведінці людини проходять складну динаміку розвитку. У рамках різних психологічних шкіл були проведені дослідження з розвитку альтруїстичної поведінки, які дозволили виділити деякі суб'єкт-об'єктні детермінанти альтруїзму:

‒альтруїзм зростає якщо суб'єкт одержує визнання своєї високої компетентності в якійсь області, а також тоді, коли допомога виявляється добровільно;

‒більший альтруїзм проявляється у відношенні до людини яка залежить від суб'єкта альтруїстичної поведінки в порівнянні з незалежним (аналогічно для приємного й неприємного, привабливого й непривабливого, знайомого й т. п.) [10].

Г. Фрейд, дочка основоположника психоаналізу З. Фрейда, у своїй роботі «Психологія «Я» і захисні механізми» також розглядає питання альтруїзму як засобу захисту слабкого Эго. Автор говорить, що механізм проекції, один з найбільш частих захисних механізмів, може порушувати відносини між людьми, причому яку гіршу, так й в «кращу» сторону [11].

Супер-Эго в такій ситуації «санкціонує» виконання того або іншого бажання тільки в тому випадку, коли воно перестає бути пов'язаним із власним Эго людини. Слід зазначити, що в такому випадку механізм проекції часто сполучається з ідентифікацією. Цей захисний механізм дозволяє людині, по-перше, виявити дружню цікавість до задоволення іншими своїх інстинктів й, таким чином, задовольнити свої власні, а по-друге, визволити загальмовану активність, енергію, призначену для задоволення подавлених бажань у русло «допомоги» або «участі» у проблемі іншої людини.

Наступний фактор визначає вибір об'єкта проекції бажань і наступного «піклування». Швидше за все, просте сприйняття в іншого заборонного імпульсу вказує Эго на можливість проекції. Таким чином, на думку Ганни Фрейд, при певному типі розвитку структур Эго й Супер-Эго, можливі такі форми поведінки, які зовні виглядають альтруїстично, однак механізми, які це спричиняють, скоріше егоїстичні. По її вираженню, «у таких випадках егоїзм й альтруїзм можуть змішуватися у всіляких пропорціях»[15].

Американський психолог Эверетт Шостром у своїй книзі «Анти-Карнеги або людина-маніпулятор» обговорює різні форми маніпуляцій одних людей іншими. Зокрема: він пропонує свою типологію людей-маніпуляторів («Диктатор», «Прилипала», «Хуліган», «Захисник» й ін). Нас цікавить ті два типи: які пов'язані з використанням альтруїзму як засіб маніпуляції іншими людьми:

«Славний хлопець». Така особистість схильна перебільшувати свою дбайливість, любов, уважність до навколишніх. Особистість, по вираженню автора, «убиває своєю добротою», використовуючи її як знаряддя керування ближніми. Можна виділити кілька різновидів даного типу – «Догідливий», «Мораліст», «Доброчесний», «Людина організації».

«Захисник» – найчастіше надмірно підкреслює свою підтримку й поблажливість до помилок навколишніх. Він своєю полегкістю й гіпертрофованою турботою заважає іншому стати самостійним і незалежним.

У наступному викладі даються приклади маніпуляцій: з яких стає видно, як зовні альтруїстична поведінка стає при «умілому використанні» засобом досягнення егоїстичних цілей, пов'язаних з маніпуляцією навколишніми. Основний застосовуваний прийом – це використання природної подяки за зроблений «добрий учинок» в егоїстичних цілях. Важливо підкреслити, що звичайно маніпулятори самі не усвідомлюють того, що вони насправді роблять. Сторонній спостерігач, що почитав книгу «Анти Карнегі» (а може, яку-небудь іншу книгу на цю ж тему) може, швидше за все розсудити – де маніпуляція, а де – щирий альтруїзм, дійсно безкорислива допомога. Але сама «людина-маніпулятор» найчастіше діє неусвідомлено[16].

Розгляд різноманітних поглядів на природу та сутність альтруїзму в структурі психіки дає підстави для певних висновків.

Існують теорії, які пояснюють природу альтруїстичних вчинків, аналізують умови, при яких люди здійснюють вчинки того чи іншого гатунку: теорія соціального обміну, соціальних норм і еволюційна теорія.

У психології альтруїзм – це система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини, чи соціальної спільності.

У кожній людині генетично закладені здатності як до прояву альтруїстичної поведінки, так і до егоїстичної. Від багатьох різноманітних, формуючих особистість факторів залежить, яка з позицій (альтруїстична чи егоїстична) виявиться основою поведінки та індивідуальної системи цінностей людини.

 

 

1.Василюк Ф. Е. Психологія переживання. М. 1984

2.Гаврилова Т. П. Поняття змпатии в закордонній психології. //Питання психології. 1975 №2

3.Карнегі Д. Як завойовувати друзів і впливати на людей. М. 1989

4.Кін И. С. Моральна свідомість особистості й регулятивні механізми культури // Соціальна психології особистості. М. 1979

5.Мелибруда Е. Я -Ти – Ми: Психологічні можливості поліпшення спілкування. М. 1986

6.Мень А. В. Історія релігія: У пошуках Шляху, Істини й Життя. М. 1991

7.Насиновская Е. Е. Методи вивчення мотивації особистості. М. 1988

8.Розвиток соціальних емоцій у дітей дошкільного віку / Під ред. А. В. Запорожця й ін. М. 1986

9.Роджерс К. Эмпатия //Психологія емоцій. Тексти. М. 1984

10.Субботинский Е. В. Дослідження проблем взаємодопомоги й альтруїзму в закордонній психології// Питання психології, 1977. №1

11.Ганна Фрейд «Психологія «Я» і захисні механізми», М., 1993

12.Фейдимен Дж. Особистість й особистісний ріст. Вып. 4, М. 1992

13.Фромм Э. Мистецтво любові: дослідження природи любові. М. 1990

14.Фромм Э. Мати або бути. Мінськ. 1997 18. Фромм Э. Душу людини. М., 1992

15.Чудновский В. Э. Сенс життя: проблема відносноїемансипованості від «зовнішнього» й «внутрішнього» // «Психологія особистості в працях вітчизняних психологів», під ред. Куликова Л. В. Спб. 2000

16.Шостром Э. Анти-Карнеги або людина-маніпулятор. Мінськ. 1992