Психологічні особливості становлення емоційної стійкості у дітей з фізичними вадами здоров’я

Актуальність теми дослідженн.  Проблема соціальної адаптації дітей з фізичними вадами різного ступеня вже давно і незмінно стоїть на порядку денному української соціальної політики. Саме тому темою роботи обрано визначення психологічних особливостей становлення емоційної стійкості у таких дітей. Актуальність проблеми стає дедалі вищою, оскільки за даними Міністерства охорони здоров’я близько 80 % дітей з різними відхиленнями виховується батьками вдома, без будь-яких консультацій та нагляду спеціалістів-психологів та педагогів.

На сьогодні в Україні реалізується кілька соціальних програм допомоги дітям, які мають фізичні та психічні вади здоров’я. Це Програма соціального захисту дітей-інвалідів з вродженими вадами опорно-рухового апарату, Програма надання лікувальної допомоги дітям з вадами зору та інші. Наукові установи країни постійно займаються питаннями вдосконалення та розробки нових методів як лікування і профілактики, так і соціальної адаптації дітей-інвалідів.

Об’єктом дослідження стала соціальна адаптація дітей з функціональними обмеженнями у сучасному суспільному середовищі, а предметом – становлення саме емоційної стійкості у таких дітей, її значення для їх розвитку і адаптації у соціальному середовищі.

Мета дослідження – вивчити сучасні надбання щодо визначеної у темі проблематики та встановити практичні рекомендації батькам, педагогам та психологам щодо корекції та максимально адекватної соціальної адаптації дітей з різними фізичними вадами.

Гіпотезою дослідження є твердження, що для переважної більшості дітей з фізичними вадами можливим є, за умов правильної поступової виховної корекції та відповідного лікування, досягнення адекватності процесу соціальної адаптації в суспільстві незважаючи на їх фізичні недоліки.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження нами були поставлені наступні завдання:

1) теоретичний аналіз названих проблем;

2) опрацювання та систематизація сучасних наукових публікацій (статей, монографій, посібників), які стосуються тема роботи;

3) визначення найбільш поширених дитячих фізичних вад та опис психологічних процесів, які характерні для періоду соціальної адаптації таких дітей;

4) встановлення найбільш адекватної та прийнятної класифікації сімей, у яких є діти з особливими потребами, зумовленими фізичними чи психічними відхиленнями;

5) встановлення теоретико-методологічної основи дослідження;

6) встановлення практичних рекомендацій батькам щодо виховання дітей із особливими потребами по кожному виду відхилень.

У процесі виконання поставлених завдань нами використовувалися наступні методи та прийоми: теоретичний аналіз наукових джерел; експеримент - контактний тест; методи математичної статистики; методи активного соціально-психологічного навчання (тренінги).

Джерельною базою дослідження стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних психологів та педагогів, зокрема, І. Б. Іванової, О. В. Балабіної, О. К. Шатохіної, Н. Л. Топехи, А. Й. Карської, Д. Б. Ельконіна та інших. Наукова база виконання дослідження – це будинок-інтернат для дітей з фізичними вадами здоров’я № 6 м. Ізяслав, а власне дослідження виконувалося у групі з 20 дітей.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає, насамперед, у тому, що в результаті виконання завдань роботи та опрацювання наукової тематичної літератури зроблено спробу узагальнення та уніфікації теоретичних знань з проблеми соціальної адаптації дітей з фізичними вадами та визначено основні напрямки психо-педагогічної корекції та створення необхідних умов для соціальної адаптації дітей-інвалідів.

Щодо вірогідності та надійності результатів дослідження, слід відзначити, що більша частина висновків та практичних рекомендацій зроблена на основі експериментів та досліджень, виконаних відомими і знаними вченими, достовірність яких сумнівів не викликає. Що стосується власних спостережень та статистичних результатів, то всі вони виконані за рекомендованими методами і методиками і перевірені статистичними методами, а тому, як і у більшості соціологічних та психологічних досліджень, відносна похибка при імовірності 0,925 складає не більше 20 %.

Практичне значення роботи визначається визначенням у останньому розділі конкретних практичних рекомендацій батькам, у сім’ях яких виховуються діти з певними фізичними чи психічними відхиленнями різного ступеня складності. Ці рекомендації можуть також бути використані і педагогами та шкільними психологами або у вигляді навчального матеріалу для студентів психолого-педагогічних спеціальностей.