Психолого-педагогічна проблема виховання характеру дитини

Актуальність теми дослідження. У нинішній, інтенсивно змінний час не те що дітям, а часто і дорослим важко швидко адаптуватися до якихось нових умов середовища, що призводить до виникнення стресових ситуацій, нервових зривів тощо. Для дітей такі явища характерні появою акцентуацій характеру, які найчастіше є результатом шкільної дезадаптації.

Прогресивний розвиток держави можливий лише за умови психічного та фізичного здоров’я її громадян, тому особливого значення набуває вирішення проблем гармонійного розвитку молодого покоління. Виявлення основних причин дисгармонійного розвитку вже в молодшому шкільному віці і розвиток системи сприяння становленню цілісного характеру особистості набуває вагомого значення. Це можна реалізувати лише у ситуації здійснення індивідуального підходу до кожної дитини як з боку викладачів, так і батьків, який необхідно засновувати на всебічному знанні особливостей особистості, і в першу чергу - особистісних її характеристик.

У психолого-педагогічній літературі неодноразово підкреслювалася роль сім’ї у формуванні особистості дитини, акцентувалась увага на тому, що сім’я є головною умовою її соціалізації. Але багато батьків не справляються з виконанням виховної функції, не спроможні виховати гармонічну та впевнену в собі особистість. Відродження традиційного укладу сім’ї, розвиток психологічної культури її членів дозволяє суспільству сприяти становленню здорової особистості.

З кожним поколінням, кожним новим набором до школи, а особливо тепер, у надмірно інформатизованому суспільстві, характерологічні особливості підлітків щоразу інші, оскільки процес формування особистості підпорядкований динамічним зовнішнім умовам. Відповідно, актуальність обраної теми пояснюється взесрозтаючою кількістю учнів середніх класів, у яких спостерігаються відхилення норм характеру та темпераменту, що призводить до дезадаптації їх у шкільному середовищі, створюючи, тим самим, проблеми як самим підліткам, так і батькам та педагогам.

Стан дослідження проблеми. Питаннями вікового розвитку характеру дітей займалося багато вчених, зокрема, Божович Л. М., Ващенко Г., Костюк Г. С., Дубровіна І. В., Лисіна М. І., Заброцький М. М., Кононко О.Л., Люблінська Г.О., Мухіна В. С., Немов Р. С., Прохоров А., Генін Г. та ін. Проблеми розвитку відхилень характеру розроблені у працях Запорожця А.В., Леонгарда К. та ін., а питанням корекції і профілактики таких відхилень присвячені роботи Виговської О.І., Рудаківського С. В., Захарова А.І., Киричук О.В., Помінамської Т.І., Шапко Л. М. та ін. Вплив сімейного виховання на формування характеру дитини вивчався такими авторами, як Алексеєнко Т., Боришевський М., Косарєва О.І., Кравченко Т., Рева Ю. та ін.

Об’єкт дослідження - характер дітей, його види і етапи розвитку, чинники формування.

Предмет дослідження - характерологічні особливості дітей, відхилення у розвитку характеру та психолого-педагогічні шляхи корекції. 

Мета роботи - вивчити особливості формування рис характеру дитини, вплив на цей процес різних факторів, встановити шляхи психолого-педагогічної роботи з дітьми, які мають відхилення у розвитку характеру.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета роботи сформульовано наступні завдання дослідження:

• визначити поняття, фізіологічні основи і риси характеру;
• вивчити формування характеру у дітей і шляхи його виховання;
• проаналізувати вплив батьків на становлення характеру дитини;
• встановити сутність і типи акцентуацій характеру;
• дослідити особливості психологічної та психолого-педагогічної роботи з акцентуатами.

Методологія дослідження. У роботі використано такі методи, як аналіз фахових літературних і періодичних джерел, групу синтетичних методів, методи узагальнення і дедукції.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, який включає 32 найменування. Загальний обсяг роботи складає 64 сторінки.