Психопатологічні симптоми і синдроми

Набуте зниження інтелекту називають деменцією. Справжня деменція спричинюється грубими органічними ураженнями головного мозку (травматична, судинна, інфекційна або інтоксикаційна енцефалопатія), в основі її лежить психоорганічний синдром. Вона поділяється на тотальну (глобарну) і лакунарну:

Тотальна деменція – втрата запасів знань і навичок, спрощення мислення, руйнування особистості (насамперед втрачаються морально-етичні, естетичні якості), спрощення емоцій. Відсутність критичної оцінки свого стану. Старече недоумство, прогресивний параліч.

Лакунарна деменція – масивна втрата пам’яті на поточні і минулі події, ядро особистості збережене. Зберігається критичне ставлення до свого стану, усвідомлення хвороби. Атеросклероз судин головного мозку.

Розрізняють також псевдодеменцію – функціональне зниження інтелекту, яке не пов’язане з органічним ураженням мозку, а має в основі важку психологічну травму. Цей розлад розвивається гостро після важкої психотравми, позначається втратою елементарних знань і навичок, спрощенням поведінки і емоційного реагування. Є тимчасовим.

Порушення емоцій. Розрізняють порушення емоційного реагування і патологічне порушення настрою. До порушень емоційного реагування відносяться:

Емоційна тупість, емоційна спустошеність – відсутність емоційного реагування, байдужість.

Експлозивність – бурхливі, вибухові емоційні реакції з найменшого приводу.

Емоційна лабільність – легка зміна емоцій, швидкоплинність настрою. Часто поєднується із слабкодухістю – посиленою розрядкою емоцій через сльози, легкою розчулюваністю.

Емоційна торпідність – емоційна реакція «застрягає» надовго, не зважаючи на зміну ситуації.

Паратимія – якісна невідповідність емоційної реакції стимулові, що її викликає (шизофренія).

Амбівалентність – одночасне існування двох протилежних емоційних реакцій.

Патологічний афект – максимальна вираженість емоції за відсутності адекватного стимулу і за наявності звуження свідомості (слід відрізняти від фізіологічного, при котрому бурхлива емоційна реакція є адекватною значучому стимулові).

До порушень настрою відносяться:

Ейфорія – неадекватно піднесений настрій, блаженство (якщо супроводжується адекватним мовно-руховим пожвавленням – гіпертимія; якщо ж характеризується дурашливістю, безглуздою пустотливістю – морія).

Дисфорія – злобно-тужливий настрій з емоційними реакціями туги, гніву і злості.

Дистимія – патологічне зниження настрою.

Болісна психічна анестезія – втрата колишніх почуттів, що критично і болісно переживається хворим (м’який варіант – ангедонія – неможливість отримати задоволення).

Апатія – патологічно рівний, байдужий настрій з відсутністю емоційного реагування навіть на значущі стимули.

До основних афективних синдромів відносяться маніакальний і депресивний.

Маніакальний синдром визначається тріадою симптомів: піднесений настрій, пришвидшення мислення, пожвавлення рухової активності з прагненням до діяльності. Характерна неадекватно підвищена самооцінка, перебільшення власних можливостей, швидке переключення уваги, неможливість довго втримуватись на одному місці і виконувати якусь справу, відсутність почуття дистанції, ініціативність. Виглядають молодшими за свій вік, не потребують тривалого сну, підвищуються потяги.

Варіанти маніакального синдрому: Непсихотичний варіант – гіпоманіакальний синдром; з дисфоричним емоційним реагуванням – гнівлива манія; з ейфорією без мовно-рухового пожвавлення – непродуктивна манія; із переважаючими проявами «скачки ідей» – сплутана манія.

Депресивний синдром характеризується наступною тріадою: зниження настрою, сповільнення мислення, рухова загальмованість. Хворі більшу частину дня сидять з низько опущеною головою або лежать в ліжку, вираз обличчя сумний. Минуле бачать як низку суцільних помилок, теперішнє і майбутнє – безпросвітним. Часто – відчуття передсердної туги, неможливість плакати, думки про самогубство. Сон розладнаний: безсоння або відсутність почуття сну. Відсутність апетиту. Виглядають постарілими. Соматична тріада Протопопова: тахікардія, підвищення АТ, закрепи.

Варіанти депресивного синдрому: ажітована Д. – з тривогою, руховим неспокоєм, дуже небезпечна в плані скоєння самогубства; дисфорична Д. – з переважанням злісно-тужливого настрою; іпохондрична Д. – з переконаністю хворого в наявності у нього невиліковної смертельної хвороби; маячна Д. – з переважанням маячення самозвинувачення, нігілістичного, м. Котара; адинамічна Д. – з переважанням моторної загальмованості аж до повної відсутності рухів; прихована (соматизована) Д. – класична депресивна тріада виражена нечітко, переважають сомато-вегетативні прояви (кардіалгічний, цефалгічний, абдомінальний типи, тощо).

Виділяють також апатико-абулічний синдром, в котрому поєднується повна байдужість з відсутністю емоційного реагування і відсутність вольової активності.

7. Для усіх порушень свідомості характерними є наступні ознаки: зниження або спотворення орієнтації у часі, місці перебування (алопластична орієнтація), а також – у власній особі (аутопластична орієнтація) ; більш чи менш виражена безладність мислення; зниження або спотворення сприйняття; транзиторність (є перехідними) і після виходу із стану порушеної свідомості – часткова або повна амнезія цього періоду. В клініці розрізняють стани виключення і затьмарення свідомості.

До синдромів виключення свідомості відносять:

Оглушеність – зниження рівня включення в ситуацію, гіпестезія (до свідомості доходять лише сильні подразники), сповільнення мислення. Після виходу – часткова амнезія. Можливий перехід в сопор.

Сопор – адинамія, відсутність контакту, відсутність усвідомлення, можливі в’ялі реакції (напр., тремтіння повік) на надсильні подразники, безумовні рефлекси збережені. Після виходу – амнезія без свідомого періоду. М. перехід у кому.

Кома – згасання безумовних рефлексів, порушення центральної регуляції життєво-важливих функцій. По виході – повна амнезія безсвідомого періоду + ретроградна.

До синдромів затьмарення свідомості (якісних продуктивних порушень свідомості) відносяться делірій, онейроїд, аменція та сутінковий стан свідомості.

Делірій (деліріозний синдром) – розвивається гостро, протягом 1-3 діб. Розгорнутий делірій характеризується порушеною орієнтацією в часі і місці перебування при збереженні орієнтації у власній особі, наявністю парейдолічних та афективних ілюзій, справжніх галюцинацій (зорових – часто множинних, тактильних, слухових), емоційною лабільністю